LOBODA WORLD TOUR 🇺🇦
NEW DATES!
04.08 – Nice, Theatre Verdure
10.08 – Alicante, VB Spaces
12.08 – Marbella, Marbella Arena
13.08 – Estoril, Casino Estoril
17.08 – Jurmala, Dzintari
25.08 – Chisinau, Botanical Garden
09.09 – Almaty, Queen
21.10 – London, Studio 338
Part of the profits goes to aid in Ukraine’s reconstruction.
Nice, you’ll need some rain to cool off after tonight 🔥
Can’t wait to see you all at 20:30 at Théâtre de Verdure💡
Come back, one step
Lost on the net
We tried to avoid but
What is the point?
Among these doors, events and whores
Wherever it takes, do not push your brakes
#memories🎧🔥🔥
…ця мить і є твоє життя❤️
…ця мить і є твоє життя❤️
– keep calm and .. #spogady 🥰💋
Ніцца! Гарячі серця, що розігнали хмари ❤️
Сьогодні цілий день ловлю флешбеки вчорашньої магії на сцені. Яке щастя мати вас, таких рідних, в кожному куточку світу… і співати з вами в унісон.
Spogady, що звучали live вперше для вас і спогади, що залишаться в моїй памʼяті назавжди. Дякую вам! 🇺🇦🇫🇷
P.S And thanx for loving my special secret surprise SO much🤫😉 To be continued …
Ніцца! Гарячі серця, що розігнали хмари ❤️
Сьогодні цілий день ловлю флешбеки вчорашньої магії на сцені. Яке щастя мати вас, таких рідних, в кожному куточку світу… і співати з вами в унісон.
Spogady, що звучали live вперше для вас і спогади, що залишаться в моїй памʼяті назавжди. Дякую вам! 🇺🇦🇫🇷
P.S And thanx for loving my special secret surprise SO much🤫😉 To be continued …
– life is beautiful when it’s coloUrful 🌸 Kyiv, Ukraine
– life is beautiful when it’s coloUrful 🌸 Kyiv, Ukraine
– life is beautiful when it’s coloUrful 🌸 Kyiv, Ukraine
– life is beautiful when it’s coloUrful 🌸 Kyiv, Ukraine
– life is beautiful when it’s coloUrful 🌸 Kyiv, Ukraine
– life is beautiful when it’s coloUrful 🌸 Kyiv, Ukraine
– life is beautiful when it’s coloUrful 🌸 Kyiv, Ukraine
Найважливіші дороги – ті, які не мають фінальної точки прибуття, а набувають сенсу в самому шляху…
Кілька тижнів в машині, тисячі кілометрів, сотні історій і очей…
Вперше відклавши абсолютно всі інші справи і не звертаючи додому. Я звикла бачити Україну через вікно машини, нестримно поспішаючи на виступи, знімальні майданчики, студії запису. Зараз мені необхідно було її відчути, незважаючи на те, скільки часу на це піде і хто та що про це напише.
Ми спали в машині, обідали на заправках, пили чай на кухнях з волонтерами, обіймали військових у госпіталях і заглушали співом свист ракет на нулі.
Це була моя дорога. Дорога, яку я мала пройти. Бо не існує довгих доріг для тих, хто обирає правду та з вірою в серці рухається тільки вперед.
Найважливіші дороги – ті, які не мають фінальної точки прибуття, а набувають сенсу в самому шляху…
Кілька тижнів в машині, тисячі кілометрів, сотні історій і очей…
Вперше відклавши абсолютно всі інші справи і не звертаючи додому. Я звикла бачити Україну через вікно машини, нестримно поспішаючи на виступи, знімальні майданчики, студії запису. Зараз мені необхідно було її відчути, незважаючи на те, скільки часу на це піде і хто та що про це напише.
Ми спали в машині, обідали на заправках, пили чай на кухнях з волонтерами, обіймали військових у госпіталях і заглушали співом свист ракет на нулі.
Це була моя дорога. Дорога, яку я мала пройти. Бо не існує довгих доріг для тих, хто обирає правду та з вірою в серці рухається тільки вперед.
Найважливіші дороги – ті, які не мають фінальної точки прибуття, а набувають сенсу в самому шляху…
Кілька тижнів в машині, тисячі кілометрів, сотні історій і очей…
Вперше відклавши абсолютно всі інші справи і не звертаючи додому. Я звикла бачити Україну через вікно машини, нестримно поспішаючи на виступи, знімальні майданчики, студії запису. Зараз мені необхідно було її відчути, незважаючи на те, скільки часу на це піде і хто та що про це напише.
Ми спали в машині, обідали на заправках, пили чай на кухнях з волонтерами, обіймали військових у госпіталях і заглушали співом свист ракет на нулі.
Це була моя дорога. Дорога, яку я мала пройти. Бо не існує довгих доріг для тих, хто обирає правду та з вірою в серці рухається тільки вперед.
Найважливіші дороги – ті, які не мають фінальної точки прибуття, а набувають сенсу в самому шляху…
Кілька тижнів в машині, тисячі кілометрів, сотні історій і очей…
Вперше відклавши абсолютно всі інші справи і не звертаючи додому. Я звикла бачити Україну через вікно машини, нестримно поспішаючи на виступи, знімальні майданчики, студії запису. Зараз мені необхідно було її відчути, незважаючи на те, скільки часу на це піде і хто та що про це напише.
Ми спали в машині, обідали на заправках, пили чай на кухнях з волонтерами, обіймали військових у госпіталях і заглушали співом свист ракет на нулі.
Це була моя дорога. Дорога, яку я мала пройти. Бо не існує довгих доріг для тих, хто обирає правду та з вірою в серці рухається тільки вперед.
Найважливіші дороги – ті, які не мають фінальної точки прибуття, а набувають сенсу в самому шляху…
Кілька тижнів в машині, тисячі кілометрів, сотні історій і очей…
Вперше відклавши абсолютно всі інші справи і не звертаючи додому. Я звикла бачити Україну через вікно машини, нестримно поспішаючи на виступи, знімальні майданчики, студії запису. Зараз мені необхідно було її відчути, незважаючи на те, скільки часу на це піде і хто та що про це напише.
Ми спали в машині, обідали на заправках, пили чай на кухнях з волонтерами, обіймали військових у госпіталях і заглушали співом свист ракет на нулі.
Це була моя дорога. Дорога, яку я мала пройти. Бо не існує довгих доріг для тих, хто обирає правду та з вірою в серці рухається тільки вперед.
Найважливіші дороги – ті, які не мають фінальної точки прибуття, а набувають сенсу в самому шляху…
Кілька тижнів в машині, тисячі кілометрів, сотні історій і очей…
Вперше відклавши абсолютно всі інші справи і не звертаючи додому. Я звикла бачити Україну через вікно машини, нестримно поспішаючи на виступи, знімальні майданчики, студії запису. Зараз мені необхідно було її відчути, незважаючи на те, скільки часу на це піде і хто та що про це напише.
Ми спали в машині, обідали на заправках, пили чай на кухнях з волонтерами, обіймали військових у госпіталях і заглушали співом свист ракет на нулі.
Це була моя дорога. Дорога, яку я мала пройти. Бо не існує довгих доріг для тих, хто обирає правду та з вірою в серці рухається тільки вперед.
Найважливіші дороги – ті, які не мають фінальної точки прибуття, а набувають сенсу в самому шляху…
Кілька тижнів в машині, тисячі кілометрів, сотні історій і очей…
Вперше відклавши абсолютно всі інші справи і не звертаючи додому. Я звикла бачити Україну через вікно машини, нестримно поспішаючи на виступи, знімальні майданчики, студії запису. Зараз мені необхідно було її відчути, незважаючи на те, скільки часу на це піде і хто та що про це напише.
Ми спали в машині, обідали на заправках, пили чай на кухнях з волонтерами, обіймали військових у госпіталях і заглушали співом свист ракет на нулі.
Це була моя дорога. Дорога, яку я мала пройти. Бо не існує довгих доріг для тих, хто обирає правду та з вірою в серці рухається тільки вперед.
Найважливіші дороги – ті, які не мають фінальної точки прибуття, а набувають сенсу в самому шляху…
Кілька тижнів в машині, тисячі кілометрів, сотні історій і очей…
Вперше відклавши абсолютно всі інші справи і не звертаючи додому. Я звикла бачити Україну через вікно машини, нестримно поспішаючи на виступи, знімальні майданчики, студії запису. Зараз мені необхідно було її відчути, незважаючи на те, скільки часу на це піде і хто та що про це напише.
Ми спали в машині, обідали на заправках, пили чай на кухнях з волонтерами, обіймали військових у госпіталях і заглушали співом свист ракет на нулі.
Це була моя дорога. Дорога, яку я мала пройти. Бо не існує довгих доріг для тих, хто обирає правду та з вірою в серці рухається тільки вперед.
Найважливіші дороги – ті, які не мають фінальної точки прибуття, а набувають сенсу в самому шляху…
Кілька тижнів в машині, тисячі кілометрів, сотні історій і очей…
Вперше відклавши абсолютно всі інші справи і не звертаючи додому. Я звикла бачити Україну через вікно машини, нестримно поспішаючи на виступи, знімальні майданчики, студії запису. Зараз мені необхідно було її відчути, незважаючи на те, скільки часу на це піде і хто та що про це напише.
Ми спали в машині, обідали на заправках, пили чай на кухнях з волонтерами, обіймали військових у госпіталях і заглушали співом свист ракет на нулі.
Це була моя дорога. Дорога, яку я мала пройти. Бо не існує довгих доріг для тих, хто обирає правду та з вірою в серці рухається тільки вперед.
