Oleksandra Hontar Instagram – листівка зі Львова
цього разу здавалося, що хімії у нас не склалось, бо у перший день я усюди спізнювалась, не могла переключитися на життя навколо і врешті сповільнитись
думаю, Львів дуже не шанує метушні, тому тут я колись вперше спізнилась на потяг у далекому 2015 році. саме через бажання виграти трохи часу, прискорити процеси, скористатися звичними алгоритмами дій
тому хоча б на другий день я пригадала, що треба просто довіритися своїм відчуттям простору і робити так, як підказує момент
не викликати таксі, коли весь центр у заторах, а вийти трохи раніше і прогулятись
не вигадувати завчасно, в який заклад піти, а довіритися інтуїції. хоча із цим пунктом складно, бо серед усього різномаїття хочеться знати, куди йти, щоб довго не блукати. але б чому не поблукати?
у цей другий день я намагалась трохи заблукати, коли поверталась у готель, щоб погуляти довше під дражливим осіннім дощем, який у світлі ліхтарів виглядав як мілкий сніг. але не вийшло, бо губитися треба мабуть вміти, тренувати цей скіл
я просто намотала кілька кіл біля готелю, підспівувала «мертвому півню» у навушниках і так була зачарована цією банальністю — дощ, Львів, і «мертвий півень». це така зрозуміла комбінація, ніби як потрапити у Париж, слухати Едіт Піаф і пити вино з горла посеред ночі
я ж «пила цей вечір до кінця», намагаючись не розвіяти магію, навмисно і наполегливо гублячись у околицях готелю
коли зайшла вже усередину, стояла у ліфті і дивилася на своє мокре волосся від осіннього дощу, але розпащілі щоки, стало прикро, що я намагалась кудись поспішати, бо так же можна було нічого не встигнути
Львів так надихає на графоманію, як бачите, що навіть пручатися не хочеться
пропоную вам насолодитися видом з мого вікна, яке не відкривалось))) і моєю спробою зафіксувати львівську магію у себе на обличчі у дзеркалі ліфта | Posted on 09/Oct/2023 21:16:52
