Family randoms❤️ 1. Наша фантастична четвірка (пʼята поки страшенно не любить зніматися😅) 2. Мамуся🫶🏼 3. Здійснили мрію Санді і в День Народження розбудили з тортиком всі разом✨ 4. Тепер мамин дім так далеко 5. Марія🌊 6. Практикувати біля моря – це щось неймовірне! 7. А от і пʼятірка 😂🙌🏻 Підкупили)) 8. Подарувала мамі сукню✨ 9. Огляд настільних ігор в Італії 😜 10. Мій улюблений балкон 11. UNO 💥 12. У цієї жінки – пʼятеро!!!😱 13. Італійські сніданки🤌🏻 14. Старшенька і молодшенька 🫶🏼 15. Another day – another slaaaay 16. Я в купальнику від @swimbydi 😏 17. Влаштували Санді квест в її ДН🥳 18. В цьому дзеркалі – вся суть Італії))))) 19. З моєю Кріс 👭 20. Реву😭😭😭😭😭 чому кожен раз так важко їхати від них?😭😭😭
Ти себе відчуваєш дома в Італії? – спитала мене мама цього разу. – Ні. Я відчуваю себе вдома поруч з вами. Я не змогла би жити в цій країні, в цьому неймовірно красивому місці, але я і уявити не могла колись, що моя мама буде говорити італійською, а сестри ходити до італійської школи… спочатку мені було дуже сумно. А зараз адаптувалась і до цього відчуття відстані і довгоочікуваних зустрічей. Я приїжджаю раз на півроку -, і з кожним разом мене все меньше фруструє факт того, що через війну ми не разом. Бо мозок вже звик в кожному болю бачити безумовні плюси. Що мама нарешті в безпеці від власної війни самі знаєте з ким. Що вона живе в такому домі, про який завжди мріяла і висаджує квіти на балконі, як колись фантазувала собі. Що тепер вся сімʼя, окрім мене, володіє ще й італійською. Що дівчата після школи купаються в морі з однокласниками. Що я маю офіційний привід приїжджати сюди, до моря, в обовʼязковому порядку як мінімум раз на рік. Що буде далі? Ніхто не відповість. Але тут і зараз мені подобається ким стали ми, як відчуваю себе я. І знаю, що буде краще, бо багато для цього роблю. Тому Італія точно не мій другий дім, але там точно живе частина мого серця (і я не про ту, що обожнює пасту😜) ❤️
Ти себе відчуваєш дома в Італії? – спитала мене мама цього разу. – Ні. Я відчуваю себе вдома поруч з вами. Я не змогла би жити в цій країні, в цьому неймовірно красивому місці, але я і уявити не могла колись, що моя мама буде говорити італійською, а сестри ходити до італійської школи… спочатку мені було дуже сумно. А зараз адаптувалась і до цього відчуття відстані і довгоочікуваних зустрічей. Я приїжджаю раз на півроку -, і з кожним разом мене все меньше фруструє факт того, що через війну ми не разом. Бо мозок вже звик в кожному болю бачити безумовні плюси. Що мама нарешті в безпеці від власної війни самі знаєте з ким. Що вона живе в такому домі, про який завжди мріяла і висаджує квіти на балконі, як колись фантазувала собі. Що тепер вся сімʼя, окрім мене, володіє ще й італійською. Що дівчата після школи купаються в морі з однокласниками. Що я маю офіційний привід приїжджати сюди, до моря, в обовʼязковому порядку як мінімум раз на рік. Що буде далі? Ніхто не відповість. Але тут і зараз мені подобається ким стали ми, як відчуваю себе я. І знаю, що буде краще, бо багато для цього роблю. Тому Італія точно не мій другий дім, але там точно живе частина мого серця (і я не про ту, що обожнює пасту😜) ❤️
Ти себе відчуваєш дома в Італії? – спитала мене мама цього разу. – Ні. Я відчуваю себе вдома поруч з вами. Я не змогла би жити в цій країні, в цьому неймовірно красивому місці, але я і уявити не могла колись, що моя мама буде говорити італійською, а сестри ходити до італійської школи… спочатку мені було дуже сумно. А зараз адаптувалась і до цього відчуття відстані і довгоочікуваних зустрічей. Я приїжджаю раз на півроку -, і з кожним разом мене все меньше фруструє факт того, що через війну ми не разом. Бо мозок вже звик в кожному болю бачити безумовні плюси. Що мама нарешті в безпеці від власної війни самі знаєте з ким. Що вона живе в такому домі, про який завжди мріяла і висаджує квіти на балконі, як колись фантазувала собі. Що тепер вся сімʼя, окрім мене, володіє ще й італійською. Що дівчата після школи купаються в морі з однокласниками. Що я маю офіційний привід приїжджати сюди, до моря, в обовʼязковому порядку як мінімум раз на рік. Що буде далі? Ніхто не відповість. Але тут і зараз мені подобається ким стали ми, як відчуваю себе я. І знаю, що буде краще, бо багато для цього роблю. Тому Італія точно не мій другий дім, але там точно живе частина мого серця (і я не про ту, що обожнює пасту😜) ❤️
Ти себе відчуваєш дома в Італії? – спитала мене мама цього разу. – Ні. Я відчуваю себе вдома поруч з вами. Я не змогла би жити в цій країні, в цьому неймовірно красивому місці, але я і уявити не могла колись, що моя мама буде говорити італійською, а сестри ходити до італійської школи… спочатку мені було дуже сумно. А зараз адаптувалась і до цього відчуття відстані і довгоочікуваних зустрічей. Я приїжджаю раз на півроку -, і з кожним разом мене все меньше фруструє факт того, що через війну ми не разом. Бо мозок вже звик в кожному болю бачити безумовні плюси. Що мама нарешті в безпеці від власної війни самі знаєте з ким. Що вона живе в такому домі, про який завжди мріяла і висаджує квіти на балконі, як колись фантазувала собі. Що тепер вся сімʼя, окрім мене, володіє ще й італійською. Що дівчата після школи купаються в морі з однокласниками. Що я маю офіційний привід приїжджати сюди, до моря, в обовʼязковому порядку як мінімум раз на рік. Що буде далі? Ніхто не відповість. Але тут і зараз мені подобається ким стали ми, як відчуваю себе я. І знаю, що буде краще, бо багато для цього роблю. Тому Італія точно не мій другий дім, але там точно живе частина мого серця (і я не про ту, що обожнює пасту😜) ❤️
Ти себе відчуваєш дома в Італії? – спитала мене мама цього разу. – Ні. Я відчуваю себе вдома поруч з вами. Я не змогла би жити в цій країні, в цьому неймовірно красивому місці, але я і уявити не могла колись, що моя мама буде говорити італійською, а сестри ходити до італійської школи… спочатку мені було дуже сумно. А зараз адаптувалась і до цього відчуття відстані і довгоочікуваних зустрічей. Я приїжджаю раз на півроку -, і з кожним разом мене все меньше фруструє факт того, що через війну ми не разом. Бо мозок вже звик в кожному болю бачити безумовні плюси. Що мама нарешті в безпеці від власної війни самі знаєте з ким. Що вона живе в такому домі, про який завжди мріяла і висаджує квіти на балконі, як колись фантазувала собі. Що тепер вся сімʼя, окрім мене, володіє ще й італійською. Що дівчата після школи купаються в морі з однокласниками. Що я маю офіційний привід приїжджати сюди, до моря, в обовʼязковому порядку як мінімум раз на рік. Що буде далі? Ніхто не відповість. Але тут і зараз мені подобається ким стали ми, як відчуваю себе я. І знаю, що буде краще, бо багато для цього роблю. Тому Італія точно не мій другий дім, але там точно живе частина мого серця (і я не про ту, що обожнює пасту😜) ❤️
Ти себе відчуваєш дома в Італії? – спитала мене мама цього разу. – Ні. Я відчуваю себе вдома поруч з вами. Я не змогла би жити в цій країні, в цьому неймовірно красивому місці, але я і уявити не могла колись, що моя мама буде говорити італійською, а сестри ходити до італійської школи… спочатку мені було дуже сумно. А зараз адаптувалась і до цього відчуття відстані і довгоочікуваних зустрічей. Я приїжджаю раз на півроку -, і з кожним разом мене все меньше фруструє факт того, що через війну ми не разом. Бо мозок вже звик в кожному болю бачити безумовні плюси. Що мама нарешті в безпеці від власної війни самі знаєте з ким. Що вона живе в такому домі, про який завжди мріяла і висаджує квіти на балконі, як колись фантазувала собі. Що тепер вся сімʼя, окрім мене, володіє ще й італійською. Що дівчата після школи купаються в морі з однокласниками. Що я маю офіційний привід приїжджати сюди, до моря, в обовʼязковому порядку як мінімум раз на рік. Що буде далі? Ніхто не відповість. Але тут і зараз мені подобається ким стали ми, як відчуваю себе я. І знаю, що буде краще, бо багато для цього роблю. Тому Італія точно не мій другий дім, але там точно живе частина мого серця (і я не про ту, що обожнює пасту😜) ❤️
Ти себе відчуваєш дома в Італії? – спитала мене мама цього разу. – Ні. Я відчуваю себе вдома поруч з вами. Я не змогла би жити в цій країні, в цьому неймовірно красивому місці, але я і уявити не могла колись, що моя мама буде говорити італійською, а сестри ходити до італійської школи… спочатку мені було дуже сумно. А зараз адаптувалась і до цього відчуття відстані і довгоочікуваних зустрічей. Я приїжджаю раз на півроку -, і з кожним разом мене все меньше фруструє факт того, що через війну ми не разом. Бо мозок вже звик в кожному болю бачити безумовні плюси. Що мама нарешті в безпеці від власної війни самі знаєте з ким. Що вона живе в такому домі, про який завжди мріяла і висаджує квіти на балконі, як колись фантазувала собі. Що тепер вся сімʼя, окрім мене, володіє ще й італійською. Що дівчата після школи купаються в морі з однокласниками. Що я маю офіційний привід приїжджати сюди, до моря, в обовʼязковому порядку як мінімум раз на рік. Що буде далі? Ніхто не відповість. Але тут і зараз мені подобається ким стали ми, як відчуваю себе я. І знаю, що буде краще, бо багато для цього роблю. Тому Італія точно не мій другий дім, але там точно живе частина мого серця (і я не про ту, що обожнює пасту😜) ❤️
Ти себе відчуваєш дома в Італії? – спитала мене мама цього разу. – Ні. Я відчуваю себе вдома поруч з вами. Я не змогла би жити в цій країні, в цьому неймовірно красивому місці, але я і уявити не могла колись, що моя мама буде говорити італійською, а сестри ходити до італійської школи… спочатку мені було дуже сумно. А зараз адаптувалась і до цього відчуття відстані і довгоочікуваних зустрічей. Я приїжджаю раз на півроку -, і з кожним разом мене все меньше фруструє факт того, що через війну ми не разом. Бо мозок вже звик в кожному болю бачити безумовні плюси. Що мама нарешті в безпеці від власної війни самі знаєте з ким. Що вона живе в такому домі, про який завжди мріяла і висаджує квіти на балконі, як колись фантазувала собі. Що тепер вся сімʼя, окрім мене, володіє ще й італійською. Що дівчата після школи купаються в морі з однокласниками. Що я маю офіційний привід приїжджати сюди, до моря, в обовʼязковому порядку як мінімум раз на рік. Що буде далі? Ніхто не відповість. Але тут і зараз мені подобається ким стали ми, як відчуваю себе я. І знаю, що буде краще, бо багато для цього роблю. Тому Італія точно не мій другий дім, але там точно живе частина мого серця (і я не про ту, що обожнює пасту😜) ❤️
Ти себе відчуваєш дома в Італії? – спитала мене мама цього разу. – Ні. Я відчуваю себе вдома поруч з вами. Я не змогла би жити в цій країні, в цьому неймовірно красивому місці, але я і уявити не могла колись, що моя мама буде говорити італійською, а сестри ходити до італійської школи… спочатку мені було дуже сумно. А зараз адаптувалась і до цього відчуття відстані і довгоочікуваних зустрічей. Я приїжджаю раз на півроку -, і з кожним разом мене все меньше фруструє факт того, що через війну ми не разом. Бо мозок вже звик в кожному болю бачити безумовні плюси. Що мама нарешті в безпеці від власної війни самі знаєте з ким. Що вона живе в такому домі, про який завжди мріяла і висаджує квіти на балконі, як колись фантазувала собі. Що тепер вся сімʼя, окрім мене, володіє ще й італійською. Що дівчата після школи купаються в морі з однокласниками. Що я маю офіційний привід приїжджати сюди, до моря, в обовʼязковому порядку як мінімум раз на рік. Що буде далі? Ніхто не відповість. Але тут і зараз мені подобається ким стали ми, як відчуваю себе я. І знаю, що буде краще, бо багато для цього роблю. Тому Італія точно не мій другий дім, але там точно живе частина мого серця (і я не про ту, що обожнює пасту😜) ❤️
Ти себе відчуваєш дома в Італії? – спитала мене мама цього разу. – Ні. Я відчуваю себе вдома поруч з вами. Я не змогла би жити в цій країні, в цьому неймовірно красивому місці, але я і уявити не могла колись, що моя мама буде говорити італійською, а сестри ходити до італійської школи… спочатку мені було дуже сумно. А зараз адаптувалась і до цього відчуття відстані і довгоочікуваних зустрічей. Я приїжджаю раз на півроку -, і з кожним разом мене все меньше фруструє факт того, що через війну ми не разом. Бо мозок вже звик в кожному болю бачити безумовні плюси. Що мама нарешті в безпеці від власної війни самі знаєте з ким. Що вона живе в такому домі, про який завжди мріяла і висаджує квіти на балконі, як колись фантазувала собі. Що тепер вся сімʼя, окрім мене, володіє ще й італійською. Що дівчата після школи купаються в морі з однокласниками. Що я маю офіційний привід приїжджати сюди, до моря, в обовʼязковому порядку як мінімум раз на рік. Що буде далі? Ніхто не відповість. Але тут і зараз мені подобається ким стали ми, як відчуваю себе я. І знаю, що буде краще, бо багато для цього роблю. Тому Італія точно не мій другий дім, але там точно живе частина мого серця (і я не про ту, що обожнює пасту😜) ❤️
Хочу таку світлини на плівку з рідного Криму🥺✨ А поки привертаю вашу увагу фото з відпустки в Італії , щоб сказати ДЯКУЮ! МИ ЗАКРИЛИ ЗБІР НА АВТО ДЛЯ ХЛОПЦІВ НА НУЛІ!!!!🥹🥳 Пишаюсь кожним і кожною, хто відправили свої 10,20, 1000 грн! Разом ми сила ☺️❤️ Браслетик Tiffany сьогодні розіграю і опублікую в сторіз хто виграв)
Хочу таку світлини на плівку з рідного Криму🥺✨ А поки привертаю вашу увагу фото з відпустки в Італії , щоб сказати ДЯКУЮ! МИ ЗАКРИЛИ ЗБІР НА АВТО ДЛЯ ХЛОПЦІВ НА НУЛІ!!!!🥹🥳 Пишаюсь кожним і кожною, хто відправили свої 10,20, 1000 грн! Разом ми сила ☺️❤️ Браслетик Tiffany сьогодні розіграю і опублікую в сторіз хто виграв)
Хочу таку світлини на плівку з рідного Криму🥺✨ А поки привертаю вашу увагу фото з відпустки в Італії , щоб сказати ДЯКУЮ! МИ ЗАКРИЛИ ЗБІР НА АВТО ДЛЯ ХЛОПЦІВ НА НУЛІ!!!!🥹🥳 Пишаюсь кожним і кожною, хто відправили свої 10,20, 1000 грн! Разом ми сила ☺️❤️ Браслетик Tiffany сьогодні розіграю і опублікую в сторіз хто виграв)
Хочу таку світлини на плівку з рідного Криму🥺✨ А поки привертаю вашу увагу фото з відпустки в Італії , щоб сказати ДЯКУЮ! МИ ЗАКРИЛИ ЗБІР НА АВТО ДЛЯ ХЛОПЦІВ НА НУЛІ!!!!🥹🥳 Пишаюсь кожним і кожною, хто відправили свої 10,20, 1000 грн! Разом ми сила ☺️❤️ Браслетик Tiffany сьогодні розіграю і опублікую в сторіз хто виграв)
Хочу таку світлини на плівку з рідного Криму🥺✨ А поки привертаю вашу увагу фото з відпустки в Італії , щоб сказати ДЯКУЮ! МИ ЗАКРИЛИ ЗБІР НА АВТО ДЛЯ ХЛОПЦІВ НА НУЛІ!!!!🥹🥳 Пишаюсь кожним і кожною, хто відправили свої 10,20, 1000 грн! Разом ми сила ☺️❤️ Браслетик Tiffany сьогодні розіграю і опублікую в сторіз хто виграв)
Хочу таку світлини на плівку з рідного Криму🥺✨ А поки привертаю вашу увагу фото з відпустки в Італії , щоб сказати ДЯКУЮ! МИ ЗАКРИЛИ ЗБІР НА АВТО ДЛЯ ХЛОПЦІВ НА НУЛІ!!!!🥹🥳 Пишаюсь кожним і кожною, хто відправили свої 10,20, 1000 грн! Разом ми сила ☺️❤️ Браслетик Tiffany сьогодні розіграю і опублікую в сторіз хто виграв)
Хочу таку світлини на плівку з рідного Криму🥺✨ А поки привертаю вашу увагу фото з відпустки в Італії , щоб сказати ДЯКУЮ! МИ ЗАКРИЛИ ЗБІР НА АВТО ДЛЯ ХЛОПЦІВ НА НУЛІ!!!!🥹🥳 Пишаюсь кожним і кожною, хто відправили свої 10,20, 1000 грн! Разом ми сила ☺️❤️ Браслетик Tiffany сьогодні розіграю і опублікую в сторіз хто виграв)
Коли нарешті забила на думку оточуючих та полюбила себе такою, як є 😏🔥 Пісню «Шоколад» можна послухати вже на всіх музичних платформах!)
Коли нарешті забила на думку оточуючих та полюбила себе такою, як є 😏🔥 Пісню «Шоколад» можна послухати вже на всіх музичних платформах!)
ПРЕМʼЄРА КЛІПУ «ШОКОЛАД» ВЖЕ НА YOUTUBE❤️ Ніколи не забувайте про почуття власної гідності і не дозволяйте нікому робити вас запасним варіантом😏 Дякую моїй неймовірній Gloster Team🥹🫶🏼 Director: @ivankvasha 1AD – @vitalii_hahramanov Music Production: @kirilltverdun Choreographer: @rishamaryna Dancers: @anadezhko , @olbog69 Assistant: @dari_alkhovik Style: @anastasia.lommach PR: @name_pr_
ПРЕМʼЄРА КЛІПУ «ШОКОЛАД» ВЖЕ НА YOUTUBE❤️ Ніколи не забувайте про почуття власної гідності і не дозволяйте нікому робити вас запасним варіантом😏 Дякую моїй неймовірній Gloster Team🥹🫶🏼 Director: @ivankvasha 1AD – @vitalii_hahramanov Music Production: @kirilltverdun Choreographer: @rishamaryna Dancers: @anadezhko , @olbog69 Assistant: @dari_alkhovik Style: @anastasia.lommach PR: @name_pr_
🧘♂️Нас з раннього дитинства вчили ніколи не здаватися та завжди боротися до останнього. Однак чи думали ви коли-небудь, що часом зробити крок назад — це найкраще рішення для того, щоб потім пробігти 2 вперед? Разом з @dia.education у новому випуску Дія.Освіта Shorts розмірковуємо про те, як важливо іноді «здаватися» і чути себе. Дивіться відео та дізнавайтеся, чим для вас та досягнення ваших цілей іноді корисно заповільнитись та зробити паузу⛱ Listen & Enjoy 🎧
🧘♂️Нас з раннього дитинства вчили ніколи не здаватися та завжди боротися до останнього. Однак чи думали ви коли-небудь, що часом зробити крок назад — це найкраще рішення для того, щоб потім пробігти 2 вперед? Разом з @dia.education у новому випуску Дія.Освіта Shorts розмірковуємо про те, як важливо іноді «здаватися» і чути себе. Дивіться відео та дізнавайтеся, чим для вас та досягнення ваших цілей іноді корисно заповільнитись та зробити паузу⛱ Listen & Enjoy 🎧
