Mariya Efrosinina Instagram – кількість загиблих і поранених… загиблих, постраждалих, поранених…під завалами перебувають …
Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі.
Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини… Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють.
Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо.
Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя?
Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують.
Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку – ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така – пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів – в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж.
Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася – ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя – крапка – скінчилося…
Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей.
Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою… і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті.
Давайте пообіцяємо це одне одному!
Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо!
Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних | Posted on 04/Sep/2024 16:50:55
