Actress PhotosTop Photos

Mariya Efrosinina Most Liked Photos and Posts

By GethuCinema Admin

Related Posts

Share This Post

Most liked photo of Mariya Efrosinina with over 188.6K likes is the following photo

Most liked Instagram photo of Mariya Efrosinina
We have around 77 most liked photos of Mariya Efrosinina with the thumbnails listed below. Click on any of them to view the full image along with its caption, like count, and a button to download the photo.

Mariya Efrosinina Instagram - Я перша зізналася тобі у коханні.. майже 22 роки тому. Ти відповів на це: «Дякую» - і я подумала: «нашим стосункам кінець». Сьогодні ми обидва навряд чи порахуємо, скільки разів за ці роки вимовили одне одному «люблю». Тільки ми вдвох з тобою знаємо, чим дається пронести це почуття через два десятиріччя.. Тільки ми вдвох знаємо, що навряд чи зможемо видати посібник з порадами на цю тему, бо ми далеко не ідеальні. І тільки в нашій пам’яті назавжди закарбується еволюція наших почуттів від від 14 лютого 2004 року, коли єдине, що нас турбувало- це те, щоб в той день не народилася наша донька, і не «забрала» у нас свято … і до сьогодні, коли ти доводиш мені свою любов тим, яким ти став. Я злюся, що ти залишив мене саму з дітьми та проблемами..і водночас пишаюся твоїм рішенням йти захищати свою країну і нас. Я прямо зараз пишу цей текст і ображаюся, бо ти вкотре забув, що сьогодні свято «рожевих соплів»…і водночас ржу, бо я б злякалася, якби ти про нього згадав і написав мені вірші) Я ненавиджу, що, коли ти в Києві, ти постійно на телефонах та в частині… і водночас тихо радію, бо, завдяки вашим з командою успіхам, тебе тепер викликають в підрозділ, і ми можемо знов ходити на побачення) *Сподіваюсь, ти прочитаєш цей допис, і таки принесеш мені ті квіти ))
Mariya Efrosinina Instagram - Я перша зізналася тобі у коханні.. майже 22 роки тому. Ти відповів на це: «Дякую» - і я подумала: «нашим стосункам кінець». Сьогодні ми обидва навряд чи порахуємо, скільки разів за ці роки вимовили одне одному «люблю». Тільки ми вдвох з тобою знаємо, чим дається пронести це почуття через два десятиріччя.. Тільки ми вдвох знаємо, що навряд чи зможемо видати посібник з порадами на цю тему, бо ми далеко не ідеальні. І тільки в нашій пам’яті назавжди закарбується еволюція наших почуттів від від 14 лютого 2004 року, коли єдине, що нас турбувало- це те, щоб в той день не народилася наша донька, і не «забрала» у нас свято … і до сьогодні, коли ти доводиш мені свою любов тим, яким ти став. Я злюся, що ти залишив мене саму з дітьми та проблемами..і водночас пишаюся твоїм рішенням йти захищати свою країну і нас. Я прямо зараз пишу цей текст і ображаюся, бо ти вкотре забув, що сьогодні свято «рожевих соплів»…і водночас ржу, бо я б злякалася, якби ти про нього згадав і написав мені вірші) Я ненавиджу, що, коли ти в Києві, ти постійно на телефонах та в частині… і водночас тихо радію, бо, завдяки вашим з командою успіхам, тебе тепер викликають в підрозділ, і ми можемо знов ходити на побачення) *Сподіваюсь, ти прочитаєш цей допис, і таки принесеш мені ті квіти ))
Mariya Efrosinina Instagram - Я перша зізналася тобі у коханні.. майже 22 роки тому. Ти відповів на це: «Дякую» - і я подумала: «нашим стосункам кінець». Сьогодні ми обидва навряд чи порахуємо, скільки разів за ці роки вимовили одне одному «люблю». Тільки ми вдвох з тобою знаємо, чим дається пронести це почуття через два десятиріччя.. Тільки ми вдвох знаємо, що навряд чи зможемо видати посібник з порадами на цю тему, бо ми далеко не ідеальні. І тільки в нашій пам’яті назавжди закарбується еволюція наших почуттів від від 14 лютого 2004 року, коли єдине, що нас турбувало- це те, щоб в той день не народилася наша донька, і не «забрала» у нас свято … і до сьогодні, коли ти доводиш мені свою любов тим, яким ти став. Я злюся, що ти залишив мене саму з дітьми та проблемами..і водночас пишаюся твоїм рішенням йти захищати свою країну і нас. Я прямо зараз пишу цей текст і ображаюся, бо ти вкотре забув, що сьогодні свято «рожевих соплів»…і водночас ржу, бо я б злякалася, якби ти про нього згадав і написав мені вірші) Я ненавиджу, що, коли ти в Києві, ти постійно на телефонах та в частині… і водночас тихо радію, бо, завдяки вашим з командою успіхам, тебе тепер викликають в підрозділ, і ми можемо знов ходити на побачення) *Сподіваюсь, ти прочитаєш цей допис, і таки принесеш мені ті квіти ))
Mariya Efrosinina Instagram - Я перша зізналася тобі у коханні.. майже 22 роки тому. Ти відповів на це: «Дякую» - і я подумала: «нашим стосункам кінець». Сьогодні ми обидва навряд чи порахуємо, скільки разів за ці роки вимовили одне одному «люблю». Тільки ми вдвох з тобою знаємо, чим дається пронести це почуття через два десятиріччя.. Тільки ми вдвох знаємо, що навряд чи зможемо видати посібник з порадами на цю тему, бо ми далеко не ідеальні. І тільки в нашій пам’яті назавжди закарбується еволюція наших почуттів від від 14 лютого 2004 року, коли єдине, що нас турбувало- це те, щоб в той день не народилася наша донька, і не «забрала» у нас свято … і до сьогодні, коли ти доводиш мені свою любов тим, яким ти став. Я злюся, що ти залишив мене саму з дітьми та проблемами..і водночас пишаюся твоїм рішенням йти захищати свою країну і нас. Я прямо зараз пишу цей текст і ображаюся, бо ти вкотре забув, що сьогодні свято «рожевих соплів»…і водночас ржу, бо я б злякалася, якби ти про нього згадав і написав мені вірші) Я ненавиджу, що, коли ти в Києві, ти постійно на телефонах та в частині… і водночас тихо радію, бо, завдяки вашим з командою успіхам, тебе тепер викликають в підрозділ, і ми можемо знов ходити на побачення) *Сподіваюсь, ти прочитаєш цей допис, і таки принесеш мені ті квіти ))
Mariya Efrosinina Instagram - Я перша зізналася тобі у коханні.. майже 22 роки тому. Ти відповів на це: «Дякую» - і я подумала: «нашим стосункам кінець». Сьогодні ми обидва навряд чи порахуємо, скільки разів за ці роки вимовили одне одному «люблю». Тільки ми вдвох з тобою знаємо, чим дається пронести це почуття через два десятиріччя.. Тільки ми вдвох знаємо, що навряд чи зможемо видати посібник з порадами на цю тему, бо ми далеко не ідеальні. І тільки в нашій пам’яті назавжди закарбується еволюція наших почуттів від від 14 лютого 2004 року, коли єдине, що нас турбувало- це те, щоб в той день не народилася наша донька, і не «забрала» у нас свято … і до сьогодні, коли ти доводиш мені свою любов тим, яким ти став. Я злюся, що ти залишив мене саму з дітьми та проблемами..і водночас пишаюся твоїм рішенням йти захищати свою країну і нас. Я прямо зараз пишу цей текст і ображаюся, бо ти вкотре забув, що сьогодні свято «рожевих соплів»…і водночас ржу, бо я б злякалася, якби ти про нього згадав і написав мені вірші) Я ненавиджу, що, коли ти в Києві, ти постійно на телефонах та в частині… і водночас тихо радію, бо, завдяки вашим з командою успіхам, тебе тепер викликають в підрозділ, і ми можемо знов ходити на побачення) *Сподіваюсь, ти прочитаєш цей допис, і таки принесеш мені ті квіти ))
Mariya Efrosinina Instagram - Я перша зізналася тобі у коханні.. майже 22 роки тому. Ти відповів на це: «Дякую» - і я подумала: «нашим стосункам кінець». Сьогодні ми обидва навряд чи порахуємо, скільки разів за ці роки вимовили одне одному «люблю». Тільки ми вдвох з тобою знаємо, чим дається пронести це почуття через два десятиріччя.. Тільки ми вдвох знаємо, що навряд чи зможемо видати посібник з порадами на цю тему, бо ми далеко не ідеальні. І тільки в нашій пам’яті назавжди закарбується еволюція наших почуттів від від 14 лютого 2004 року, коли єдине, що нас турбувало- це те, щоб в той день не народилася наша донька, і не «забрала» у нас свято … і до сьогодні, коли ти доводиш мені свою любов тим, яким ти став. Я злюся, що ти залишив мене саму з дітьми та проблемами..і водночас пишаюся твоїм рішенням йти захищати свою країну і нас. Я прямо зараз пишу цей текст і ображаюся, бо ти вкотре забув, що сьогодні свято «рожевих соплів»…і водночас ржу, бо я б злякалася, якби ти про нього згадав і написав мені вірші) Я ненавиджу, що, коли ти в Києві, ти постійно на телефонах та в частині… і водночас тихо радію, бо, завдяки вашим з командою успіхам, тебе тепер викликають в підрозділ, і ми можемо знов ходити на побачення) *Сподіваюсь, ти прочитаєш цей допис, і таки принесеш мені ті квіти ))
Mariya Efrosinina Instagram - Я перша зізналася тобі у коханні.. майже 22 роки тому. Ти відповів на це: «Дякую» - і я подумала: «нашим стосункам кінець». Сьогодні ми обидва навряд чи порахуємо, скільки разів за ці роки вимовили одне одному «люблю». Тільки ми вдвох з тобою знаємо, чим дається пронести це почуття через два десятиріччя.. Тільки ми вдвох знаємо, що навряд чи зможемо видати посібник з порадами на цю тему, бо ми далеко не ідеальні. І тільки в нашій пам’яті назавжди закарбується еволюція наших почуттів від від 14 лютого 2004 року, коли єдине, що нас турбувало- це те, щоб в той день не народилася наша донька, і не «забрала» у нас свято … і до сьогодні, коли ти доводиш мені свою любов тим, яким ти став. Я злюся, що ти залишив мене саму з дітьми та проблемами..і водночас пишаюся твоїм рішенням йти захищати свою країну і нас. Я прямо зараз пишу цей текст і ображаюся, бо ти вкотре забув, що сьогодні свято «рожевих соплів»…і водночас ржу, бо я б злякалася, якби ти про нього згадав і написав мені вірші) Я ненавиджу, що, коли ти в Києві, ти постійно на телефонах та в частині… і водночас тихо радію, бо, завдяки вашим з командою успіхам, тебе тепер викликають в підрозділ, і ми можемо знов ходити на побачення) *Сподіваюсь, ти прочитаєш цей допис, і таки принесеш мені ті квіти ))
Mariya Efrosinina Instagram - За двадцять років нашого подружнього життя ми, навіть в кризові часи всі рішення приймали разом. Жодного рішення щодо нашої родини ми не прийняли з тобою по окремо.. Окрім одного єдиного. Твого рішення піти до лав Збройних Сил України. Як я злилася. Як ображалася на тебе, що залишаєш мене саму. З дітьми. З купою купезною проблем та труднощів. З заробітками.. Як страждала, що не порадився зі мною… Як плакала від страху, бо знаю, що ти тримав зброю, лише, коли водив мене на побачення в тир два десятки років тому.. Ти сказав: «Я не можу інакше, Машаня. Я не знаю навіть, як продовжувати просто жити в Києві, коли наш дім, наше життя, тебе та наших дітей прийшли знищувати. Я не розумію, що ще зараз може бути для мене важливішим, ніж зробити все, що в моїх силах. Діти колись мене зрозуміють. Ти теж..» Тоді я злилася, але всередині, насправді, пишалася тобою. Боялася за тебе до панічних атак, але не стала вдаватися до маніпуляцій- за двадцять років я вперше відчула, що мені краще просто прийняти твоє рішення. Ти- мій захисник. Завжди. А зараз ще й всієї країни. Вже більше року мені дуже-дуже паршиво на самоті. Я то багато плачу, то не можу вичавити ані сльозинки, так задавлюю весь біль всередині. Але я сильна, і ти прекрасно це знав, коли приймав своє рішення.. А я тепер точно знаю, що справжні мужність, сила та гідність існують - це ти, Тимур. @timur_khromaev
Mariya Efrosinina Instagram - Ми познайомилися на вулиці, і вже наступного дня ти …ні, не подзвонив мені- ти загубив телефон з моїм номером.. Ми поїхали вперше на відпочинок вдвох в Іспанію, і повернулися звідти не стрункіші та засмаглі від нескінченної пристрасті, а по плюс пʼять від нескінченної сангрії, бо під неї в нас складалися перші душевні розмови.. В наших подорожах ти любиш аутентичні заклади з домашню локальною кухнею, а я красиві ресторани.. Я можу закинутись зранку на ходу бутербродом із сиром, а ти перетворюєш наші сніданки на магію з білковими омлетами та моїми улюбленими підсмаженими хлібними корочками.. Я обожнюю наряджатися та годинами збиратися, а ти береш сорочку, яка лежить зверху) В день нашого казкового весілля ми вирішили святкувати його кожні пʼять років, і жодного разу цього не зробили..Проте точно знаємо, що ще зробимо Ти був поруч під час обох моїх пологів, підтримував мене.. і дуже мило засинав під мій стогін від переймів:) 22 роки ти даруєш мені одні й ті самі троянди кольору червоного вина. Ми багато для кого дивна та несумісна пара, але нам це подобається… Тільки ми вдвох знаємо, за що пробачаємо одне одному все. Тільки ми двоє знаємо, що тримає наш шлюб вже 21 рік. Я пишаюся тобою сьогодні, як ніколи.  З річницею, коханий @timur_khromaev
Mariya Efrosinina Instagram - Де хочу, там і голю себе.. а не тому, що маю це для когось робити.. Як хочу, так і стрижуся.. а не тому, що маю підходити під чийсь типаж.. Який маю настрій, так і вдягаюся.. а не так, як має одягатися жінка в моєму віці. Коли хочу, тоді і вагітнію… а не тому, що маю встигнути до певного віку. Не хочу, не вагітнію.. Як хочу, так і виглядаю… а не так, як маю виглядати на чиюсь думку.. Для себе, дівчата, кожна з нас і є 10 з 10. І була б завжди, якби не вилупки, які все наше життя вважають за потрібне вказувати, як ми маємо виглядати, щоб заслужити їхнє схвалення та зацікавленість. Тож, шановні даватєлі порад як має виглядати жінка, щоб ви її якось там оцінили, ось моя вам порада - спершу візьміть сантиметри, та позамірюйте собі те, що дуже добре поясніть вам, чому саме там наразі перебувають ваші мізки. Бо «маєш бути» мені може сказати лише одна людині в цьому житті. Це Я САМА.
Mariya Efrosinina Instagram - Останнім часом мене не покидає відчуття, що світ поглинає темрява. Всі щілини, через які я бачила світло надії, стають вужчими.. Я розмірковую багато над тим, що сьогодні є надією для мене? Бо донедавна нею була віра в те, що все буде добре. Сьогодні ж моя надія- це віра в те, що все, що ми робимо зараз, ми робимо не дарма…
Mariya Efrosinina Instagram - Останнім часом мене не покидає відчуття, що світ поглинає темрява. Всі щілини, через які я бачила світло надії, стають вужчими.. Я розмірковую багато над тим, що сьогодні є надією для мене? Бо донедавна нею була віра в те, що все буде добре. Сьогодні ж моя надія- це віра в те, що все, що ми робимо зараз, ми робимо не дарма…
Mariya Efrosinina Instagram - Останнім часом мене не покидає відчуття, що світ поглинає темрява. Всі щілини, через які я бачила світло надії, стають вужчими.. Я розмірковую багато над тим, що сьогодні є надією для мене? Бо донедавна нею була віра в те, що все буде добре. Сьогодні ж моя надія- це віра в те, що все, що ми робимо зараз, ми робимо не дарма…
Mariya Efrosinina Instagram - Останнім часом мене не покидає відчуття, що світ поглинає темрява. Всі щілини, через які я бачила світло надії, стають вужчими.. Я розмірковую багато над тим, що сьогодні є надією для мене? Бо донедавна нею була віра в те, що все буде добре. Сьогодні ж моя надія- це віра в те, що все, що ми робимо зараз, ми робимо не дарма…
Mariya Efrosinina Instagram - Хочу зізнатися… До повномасштабної війни я майже не робила фотосесії для себе, для душі, заради особистих відчуттів.. Тоді була впевненість, що в тому немає сенсу, адже моє життя - то були суцільні зйомки: для тв, інтерв’ю, шоу, журналів, реклами… Мало того, я працювала лише із знайомими фотографами та запобігала експериментів з образами.. Нащо витрачати час на ризик? Все потім.. Потім велика війна… довга пауза, відгризані нігті, сивина в два пальця, ефіри в інсті з брудною головою.. і тотальні погляди з жалем на мене во всій Європі.. мовляв «бідні українські жінки -всі виглядають, як суцільне горе».. Мені, як і кожній з вас, досі згадується той присмак сорому за бажання зробити манікюр.. Рік тому моя знайома фотограф Марина Кокіашвілі запропонувала: «дозволь мені просто тебе познімати, зафіксувати твій стан, таку зовсім іншу тебе». Я подумала: це привід пофарбувати волосся та змінити зачіску, і…погодилася. А потім розплакалася, побачивши результат. Я собі так сподобалась. Вперше за довгий час. А ще мені сподобалося відчуття пробудження в мені жінки. І, найголовніше, абсолютно новий внутрішній пульс - я хочу смакувати те, що нарешті подобаюся собі. Не комусь, не заради роботи, не по затвердженню редакції, а сама собі - така, якою я заслужила бути сьогодні. Така, якою мене закарбувало життя та мій труд над собою… Так за цей рік серед зовсім невеликої кількості задоволень, що я собі дозволяю, зʼявилося нове - я погоджуюсь на зйомки у незнайомих мені фотографів, які хочуть показати мені мене, показати, якою вони мене бачать.. Я не хочу більше відкладати на потім план любити своє відображення. Я прийняла рішення робити це зараз. Сьогодні це, певною мірою, і дає мені силу, і підживлює мене.. Та і потім може не настати.. А ще я більше не хочу поглядів жалю.. Не дочекаються!! *Дякую ЗСУ за можливість писати такі дописи Фото: @agapovandarno Style: @theatrical_bastard & @tsum.kyiv Make up: @my.shura Hair: @danlhair
Mariya Efrosinina Instagram - Хочу зізнатися… До повномасштабної війни я майже не робила фотосесії для себе, для душі, заради особистих відчуттів.. Тоді була впевненість, що в тому немає сенсу, адже моє життя - то були суцільні зйомки: для тв, інтерв’ю, шоу, журналів, реклами… Мало того, я працювала лише із знайомими фотографами та запобігала експериментів з образами.. Нащо витрачати час на ризик? Все потім.. Потім велика війна… довга пауза, відгризані нігті, сивина в два пальця, ефіри в інсті з брудною головою.. і тотальні погляди з жалем на мене во всій Європі.. мовляв «бідні українські жінки -всі виглядають, як суцільне горе».. Мені, як і кожній з вас, досі згадується той присмак сорому за бажання зробити манікюр.. Рік тому моя знайома фотограф Марина Кокіашвілі запропонувала: «дозволь мені просто тебе познімати, зафіксувати твій стан, таку зовсім іншу тебе». Я подумала: це привід пофарбувати волосся та змінити зачіску, і…погодилася. А потім розплакалася, побачивши результат. Я собі так сподобалась. Вперше за довгий час. А ще мені сподобалося відчуття пробудження в мені жінки. І, найголовніше, абсолютно новий внутрішній пульс - я хочу смакувати те, що нарешті подобаюся собі. Не комусь, не заради роботи, не по затвердженню редакції, а сама собі - така, якою я заслужила бути сьогодні. Така, якою мене закарбувало життя та мій труд над собою… Так за цей рік серед зовсім невеликої кількості задоволень, що я собі дозволяю, зʼявилося нове - я погоджуюсь на зйомки у незнайомих мені фотографів, які хочуть показати мені мене, показати, якою вони мене бачать.. Я не хочу більше відкладати на потім план любити своє відображення. Я прийняла рішення робити це зараз. Сьогодні це, певною мірою, і дає мені силу, і підживлює мене.. Та і потім може не настати.. А ще я більше не хочу поглядів жалю.. Не дочекаються!! *Дякую ЗСУ за можливість писати такі дописи Фото: @agapovandarno Style: @theatrical_bastard & @tsum.kyiv Make up: @my.shura Hair: @danlhair
Mariya Efrosinina Instagram - З днем народження, головна дівчинка мого життя… 21♥️
Mariya Efrosinina Instagram - З Днем народження, мій коханий! Мій Тимур! Тобі сьогодні 50! І я не організувала тобі свято, сценарій якого в моїй голові зрів вже кілька років.. Але ці роки привели наше життя до обставин, сильніших за нас, обставин, в яких нам з тобою не до свят, що їх ми так любили робити для себе та наших друзів... Проте ти сьогодні поруч зі мною та Сашком, і це найбільший подарунок для мене, про який я тільки могла мріяти. Свято твоє, а подарунок мені - в цьому весь ти… З тобою я досі відчуваю себе тою юною дівчинкою на Ялтинській набережній в момент нашої першої зустрічі. Не уявляю життя, в якому тебе немає: ні в 25, ні в 45, ні в 70, ні в 100 років. Бо ти-моя скеля! Ти-мій захист. Ти-мій спокій.. Ти - мій Тимур.
Mariya Efrosinina Instagram - Сьогодні тобі виповнилось 20 років, моя єдина й неповторна Нана❤️ Я люблю тебе! Люблю сильно й безмежно. І бажаю лише щасливої долі!
Mariya Efrosinina Instagram - Я не пам’ятаю, як записувала ті відеозвернення в перші дні вторгнення, які ви досі мені згадуєте. Пам’ятаю лише свій стан та думки тоді: «якщо все, що я вмію - це говорити, доторкатися до свідомості, пробивати в суть.. тож коли, як не зараз, застосувати все це - треба докричатися до людей, які в змозі вийти мільйонами на вулиці та зупинити диявола!» Тоді я ще вірила, що вони - люди. Помилилася. Люди - це Українці. В одну мить 24 лютого о четвертій ранку ми всі перестали ділитися на своїх та чужих і відчули себе єдиним організмом. З першого вибуху і до сьогодні ми обʼєднані лише однією ціллю - ніколи, ні в якому разі, не допустити навіть в думках, що ворог пануватиме на нашій землі. Всім болем, що він завдає нам протягом двох років, він лише обʼєднує нас в бажанні захищати нашу відокремленість та свободу. На щоденну нову «рану» кожного міста та селища ми знаходимо відповідь у вигляді єднання для зборів і допомоги. НАЙГІРШЕ ВИЯВИЛО В НАС НАЙКРАЩЕ..
Mariya Efrosinina Instagram - Я не пам’ятаю, як записувала ті відеозвернення в перші дні вторгнення, які ви досі мені згадуєте. Пам’ятаю лише свій стан та думки тоді: «якщо все, що я вмію - це говорити, доторкатися до свідомості, пробивати в суть.. тож коли, як не зараз, застосувати все це - треба докричатися до людей, які в змозі вийти мільйонами на вулиці та зупинити диявола!» Тоді я ще вірила, що вони - люди. Помилилася. Люди - це Українці. В одну мить 24 лютого о четвертій ранку ми всі перестали ділитися на своїх та чужих і відчули себе єдиним організмом. З першого вибуху і до сьогодні ми обʼєднані лише однією ціллю - ніколи, ні в якому разі, не допустити навіть в думках, що ворог пануватиме на нашій землі. Всім болем, що він завдає нам протягом двох років, він лише обʼєднує нас в бажанні захищати нашу відокремленість та свободу. На щоденну нову «рану» кожного міста та селища ми знаходимо відповідь у вигляді єднання для зборів і допомоги. НАЙГІРШЕ ВИЯВИЛО В НАС НАЙКРАЩЕ..
Mariya Efrosinina Instagram - Я не пам’ятаю, як записувала ті відеозвернення в перші дні вторгнення, які ви досі мені згадуєте. Пам’ятаю лише свій стан та думки тоді: «якщо все, що я вмію - це говорити, доторкатися до свідомості, пробивати в суть.. тож коли, як не зараз, застосувати все це - треба докричатися до людей, які в змозі вийти мільйонами на вулиці та зупинити диявола!» Тоді я ще вірила, що вони - люди. Помилилася. Люди - це Українці. В одну мить 24 лютого о четвертій ранку ми всі перестали ділитися на своїх та чужих і відчули себе єдиним організмом. З першого вибуху і до сьогодні ми обʼєднані лише однією ціллю - ніколи, ні в якому разі, не допустити навіть в думках, що ворог пануватиме на нашій землі. Всім болем, що він завдає нам протягом двох років, він лише обʼєднує нас в бажанні захищати нашу відокремленість та свободу. На щоденну нову «рану» кожного міста та селища ми знаходимо відповідь у вигляді єднання для зборів і допомоги. НАЙГІРШЕ ВИЯВИЛО В НАС НАЙКРАЩЕ..
Mariya Efrosinina Instagram - Я не пам’ятаю, як записувала ті відеозвернення в перші дні вторгнення, які ви досі мені згадуєте. Пам’ятаю лише свій стан та думки тоді: «якщо все, що я вмію - це говорити, доторкатися до свідомості, пробивати в суть.. тож коли, як не зараз, застосувати все це - треба докричатися до людей, які в змозі вийти мільйонами на вулиці та зупинити диявола!» Тоді я ще вірила, що вони - люди. Помилилася. Люди - це Українці. В одну мить 24 лютого о четвертій ранку ми всі перестали ділитися на своїх та чужих і відчули себе єдиним організмом. З першого вибуху і до сьогодні ми обʼєднані лише однією ціллю - ніколи, ні в якому разі, не допустити навіть в думках, що ворог пануватиме на нашій землі. Всім болем, що він завдає нам протягом двох років, він лише обʼєднує нас в бажанні захищати нашу відокремленість та свободу. На щоденну нову «рану» кожного міста та селища ми знаходимо відповідь у вигляді єднання для зборів і допомоги. НАЙГІРШЕ ВИЯВИЛО В НАС НАЙКРАЩЕ..
Mariya Efrosinina Instagram - Я не пам’ятаю, як записувала ті відеозвернення в перші дні вторгнення, які ви досі мені згадуєте. Пам’ятаю лише свій стан та думки тоді: «якщо все, що я вмію - це говорити, доторкатися до свідомості, пробивати в суть.. тож коли, як не зараз, застосувати все це - треба докричатися до людей, які в змозі вийти мільйонами на вулиці та зупинити диявола!» Тоді я ще вірила, що вони - люди. Помилилася. Люди - це Українці. В одну мить 24 лютого о четвертій ранку ми всі перестали ділитися на своїх та чужих і відчули себе єдиним організмом. З першого вибуху і до сьогодні ми обʼєднані лише однією ціллю - ніколи, ні в якому разі, не допустити навіть в думках, що ворог пануватиме на нашій землі. Всім болем, що він завдає нам протягом двох років, він лише обʼєднує нас в бажанні захищати нашу відокремленість та свободу. На щоденну нову «рану» кожного міста та селища ми знаходимо відповідь у вигляді єднання для зборів і допомоги. НАЙГІРШЕ ВИЯВИЛО В НАС НАЙКРАЩЕ..
Mariya Efrosinina Instagram - Я саме з тих людей, для кого війна почалася у 2014 році.. Тоді я втратила свій Крим. Піддані тоді вже божеволіючого диктатора прийшли, окупували й забрали його. Забрали мій дім та мій фізичний звʼязок з містом Керч, де я народилася та провела дитинство та юність. Через мої дописи, виступи та публічні висловлювання проти анексії Криму ворог одразу вніс мене в списки. Ще тоді вніс в свої довбані списки. Тож я не була на своїй Батьківщини понад десять років. Найболючішим було в тому памʼятному 2014 році не мати змоги поїхати на поховання моїх бабусі та дідуся, яки пішли з життя один за одним через кілька місяців після окупації .. Найнестерпніше -це не мати змоги провідувати могилу мого батька, куди щорічно з 2000 року ми приїздили покласти квіти. Сьогодні, 26 лютого, десята річниця Дня кримського спротиву російській окупації. І все, що всередині мене залишається незмінним - це велика мрія поїхати додому, до мого Українського Криму.
Mariya Efrosinina Instagram - Я саме з тих людей, для кого війна почалася у 2014 році.. Тоді я втратила свій Крим. Піддані тоді вже божеволіючого диктатора прийшли, окупували й забрали його. Забрали мій дім та мій фізичний звʼязок з містом Керч, де я народилася та провела дитинство та юність. Через мої дописи, виступи та публічні висловлювання проти анексії Криму ворог одразу вніс мене в списки. Ще тоді вніс в свої довбані списки. Тож я не була на своїй Батьківщини понад десять років. Найболючішим було в тому памʼятному 2014 році не мати змоги поїхати на поховання моїх бабусі та дідуся, яки пішли з життя один за одним через кілька місяців після окупації .. Найнестерпніше -це не мати змоги провідувати могилу мого батька, куди щорічно з 2000 року ми приїздили покласти квіти. Сьогодні, 26 лютого, десята річниця Дня кримського спротиву російській окупації. І все, що всередині мене залишається незмінним - це велика мрія поїхати додому, до мого Українського Криму.
Mariya Efrosinina Instagram - Душать спогади про вечір 23.02.2022: обіцяна на 16-те лютого війна не почалася, паніка нарешті відступила, ми закінчили знімати новий сезон «Ліги Сміху» десь о 22:00, наржалися, як коні. Пішли після концерту з друзями до нас на келих, розлили вино, нарізали сир.. за столом почалася типова для останніх двох тижнів дискусія в стилі «ну ви шо, головою вдарилися? які танки в Києві, заспокойтесь- це брєд, ну припиніть вже паніку»… І раптом мене чомусь прошибає думка, що завтра, як висплюсь, мабуть все таки зберу всі наші документи до купи…і ліхтарик якійсь пошукаю.. кажуть, має бути..хоча нєнєнє, ну шо за брєд знов лізе в голову… Зараз пишу цей текст за тим самим столом - з тих пір велика кампанія за ним більше не збиралась. І мені дуже погано. До нудоти. До гіркоти. Від усвідомлення того, що від жінки з того вечора в мені сьогодні майже нічого не залишилося… А що зараз відчуваєте ви ?
Mariya Efrosinina Instagram - Душать спогади про вечір 23.02.2022: обіцяна на 16-те лютого війна не почалася, паніка нарешті відступила, ми закінчили знімати новий сезон «Ліги Сміху» десь о 22:00, наржалися, як коні. Пішли після концерту з друзями до нас на келих, розлили вино, нарізали сир.. за столом почалася типова для останніх двох тижнів дискусія в стилі «ну ви шо, головою вдарилися? які танки в Києві, заспокойтесь- це брєд, ну припиніть вже паніку»… І раптом мене чомусь прошибає думка, що завтра, як висплюсь, мабуть все таки зберу всі наші документи до купи…і ліхтарик якійсь пошукаю.. кажуть, має бути..хоча нєнєнє, ну шо за брєд знов лізе в голову… Зараз пишу цей текст за тим самим столом - з тих пір велика кампанія за ним більше не збиралась. І мені дуже погано. До нудоти. До гіркоти. Від усвідомлення того, що від жінки з того вечора в мені сьогодні майже нічого не залишилося… А що зараз відчуваєте ви ?
Mariya Efrosinina Instagram - Хороша Погана Дівчинка.. Цього року я, нарешті, подружилася, зі своєю темною стороною..Стороною, з якою не можна товаришувати «ідеальній жінці», бо там вчать лише  поганому: обирати свої пріоритети, відмовляти іншим, ставати розкутою, експериментувати та  п о м и л я т и с я. А якщо хороша дівчинка ще й посягає на те, щоб досліджувати себе, свою сексуальність та жіночність та насолоджується цим процесом - її взагалі ніхто не зрозуміє.. Ніхто не зрозуміє! Ніхто не оцінить!! Всі засудять! Питання лише одне- хто створив цю шкалу правильності для вимірювання того, чи правильно я чи ти живемо? Де знаходиться ця шкала? Хто очолює той суд?  Моя відповідь сьогодні: Я і є мій суд! Мій адвокат та мій прокурор! Гірше ніж я себе, ніхто не здатний мене засудити! Але тепер я дозволяю привласнювати собі свої перемоги. І винагороджувати себе за них! Як от такими особливими подарунками до свят, як ця зйомка.. Щоб сказати собі, що я молодець: не запустила себе, пройшовши крізь розчарування, розпач та образи  тих, кого любила, вистоявши в кризу середнього віку та страшенну втому від особистої туги.. Тож, коли ваша хороша дівчинка тримає за руку погану - то робоча формула сильної жінки, дівчата! Користуємось! 📷 @dmytrokomissarenko
Mariya Efrosinina Instagram - Хороша Погана Дівчинка.. Цього року я, нарешті, подружилася, зі своєю темною стороною..Стороною, з якою не можна товаришувати «ідеальній жінці», бо там вчать лише  поганому: обирати свої пріоритети, відмовляти іншим, ставати розкутою, експериментувати та  п о м и л я т и с я. А якщо хороша дівчинка ще й посягає на те, щоб досліджувати себе, свою сексуальність та жіночність та насолоджується цим процесом - її взагалі ніхто не зрозуміє.. Ніхто не зрозуміє! Ніхто не оцінить!! Всі засудять! Питання лише одне- хто створив цю шкалу правильності для вимірювання того, чи правильно я чи ти живемо? Де знаходиться ця шкала? Хто очолює той суд?  Моя відповідь сьогодні: Я і є мій суд! Мій адвокат та мій прокурор! Гірше ніж я себе, ніхто не здатний мене засудити! Але тепер я дозволяю привласнювати собі свої перемоги. І винагороджувати себе за них! Як от такими особливими подарунками до свят, як ця зйомка.. Щоб сказати собі, що я молодець: не запустила себе, пройшовши крізь розчарування, розпач та образи  тих, кого любила, вистоявши в кризу середнього віку та страшенну втому від особистої туги.. Тож, коли ваша хороша дівчинка тримає за руку погану - то робоча формула сильної жінки, дівчата! Користуємось! 📷 @dmytrokomissarenko
Mariya Efrosinina Instagram - Хороша Погана Дівчинка.. Цього року я, нарешті, подружилася, зі своєю темною стороною..Стороною, з якою не можна товаришувати «ідеальній жінці», бо там вчать лише  поганому: обирати свої пріоритети, відмовляти іншим, ставати розкутою, експериментувати та  п о м и л я т и с я. А якщо хороша дівчинка ще й посягає на те, щоб досліджувати себе, свою сексуальність та жіночність та насолоджується цим процесом - її взагалі ніхто не зрозуміє.. Ніхто не зрозуміє! Ніхто не оцінить!! Всі засудять! Питання лише одне- хто створив цю шкалу правильності для вимірювання того, чи правильно я чи ти живемо? Де знаходиться ця шкала? Хто очолює той суд?  Моя відповідь сьогодні: Я і є мій суд! Мій адвокат та мій прокурор! Гірше ніж я себе, ніхто не здатний мене засудити! Але тепер я дозволяю привласнювати собі свої перемоги. І винагороджувати себе за них! Як от такими особливими подарунками до свят, як ця зйомка.. Щоб сказати собі, що я молодець: не запустила себе, пройшовши крізь розчарування, розпач та образи  тих, кого любила, вистоявши в кризу середнього віку та страшенну втому від особистої туги.. Тож, коли ваша хороша дівчинка тримає за руку погану - то робоча формула сильної жінки, дівчата! Користуємось! 📷 @dmytrokomissarenko
Mariya Efrosinina Instagram - Хороша Погана Дівчинка.. Цього року я, нарешті, подружилася, зі своєю темною стороною..Стороною, з якою не можна товаришувати «ідеальній жінці», бо там вчать лише  поганому: обирати свої пріоритети, відмовляти іншим, ставати розкутою, експериментувати та  п о м и л я т и с я. А якщо хороша дівчинка ще й посягає на те, щоб досліджувати себе, свою сексуальність та жіночність та насолоджується цим процесом - її взагалі ніхто не зрозуміє.. Ніхто не зрозуміє! Ніхто не оцінить!! Всі засудять! Питання лише одне- хто створив цю шкалу правильності для вимірювання того, чи правильно я чи ти живемо? Де знаходиться ця шкала? Хто очолює той суд?  Моя відповідь сьогодні: Я і є мій суд! Мій адвокат та мій прокурор! Гірше ніж я себе, ніхто не здатний мене засудити! Але тепер я дозволяю привласнювати собі свої перемоги. І винагороджувати себе за них! Як от такими особливими подарунками до свят, як ця зйомка.. Щоб сказати собі, що я молодець: не запустила себе, пройшовши крізь розчарування, розпач та образи  тих, кого любила, вистоявши в кризу середнього віку та страшенну втому від особистої туги.. Тож, коли ваша хороша дівчинка тримає за руку погану - то робоча формула сильної жінки, дівчата! Користуємось! 📷 @dmytrokomissarenko
Mariya Efrosinina Instagram - Хороша Погана Дівчинка.. Цього року я, нарешті, подружилася, зі своєю темною стороною..Стороною, з якою не можна товаришувати «ідеальній жінці», бо там вчать лише  поганому: обирати свої пріоритети, відмовляти іншим, ставати розкутою, експериментувати та  п о м и л я т и с я. А якщо хороша дівчинка ще й посягає на те, щоб досліджувати себе, свою сексуальність та жіночність та насолоджується цим процесом - її взагалі ніхто не зрозуміє.. Ніхто не зрозуміє! Ніхто не оцінить!! Всі засудять! Питання лише одне- хто створив цю шкалу правильності для вимірювання того, чи правильно я чи ти живемо? Де знаходиться ця шкала? Хто очолює той суд?  Моя відповідь сьогодні: Я і є мій суд! Мій адвокат та мій прокурор! Гірше ніж я себе, ніхто не здатний мене засудити! Але тепер я дозволяю привласнювати собі свої перемоги. І винагороджувати себе за них! Як от такими особливими подарунками до свят, як ця зйомка.. Щоб сказати собі, що я молодець: не запустила себе, пройшовши крізь розчарування, розпач та образи  тих, кого любила, вистоявши в кризу середнього віку та страшенну втому від особистої туги.. Тож, коли ваша хороша дівчинка тримає за руку погану - то робоча формула сильної жінки, дівчата! Користуємось! 📷 @dmytrokomissarenko
Mariya Efrosinina Instagram - Хороша Погана Дівчинка.. Цього року я, нарешті, подружилася, зі своєю темною стороною..Стороною, з якою не можна товаришувати «ідеальній жінці», бо там вчать лише  поганому: обирати свої пріоритети, відмовляти іншим, ставати розкутою, експериментувати та  п о м и л я т и с я. А якщо хороша дівчинка ще й посягає на те, щоб досліджувати себе, свою сексуальність та жіночність та насолоджується цим процесом - її взагалі ніхто не зрозуміє.. Ніхто не зрозуміє! Ніхто не оцінить!! Всі засудять! Питання лише одне- хто створив цю шкалу правильності для вимірювання того, чи правильно я чи ти живемо? Де знаходиться ця шкала? Хто очолює той суд?  Моя відповідь сьогодні: Я і є мій суд! Мій адвокат та мій прокурор! Гірше ніж я себе, ніхто не здатний мене засудити! Але тепер я дозволяю привласнювати собі свої перемоги. І винагороджувати себе за них! Як от такими особливими подарунками до свят, як ця зйомка.. Щоб сказати собі, що я молодець: не запустила себе, пройшовши крізь розчарування, розпач та образи  тих, кого любила, вистоявши в кризу середнього віку та страшенну втому від особистої туги.. Тож, коли ваша хороша дівчинка тримає за руку погану - то робоча формула сильної жінки, дівчата! Користуємось! 📷 @dmytrokomissarenko
Mariya Efrosinina Instagram - Хороша Погана Дівчинка.. Цього року я, нарешті, подружилася, зі своєю темною стороною..Стороною, з якою не можна товаришувати «ідеальній жінці», бо там вчать лише  поганому: обирати свої пріоритети, відмовляти іншим, ставати розкутою, експериментувати та  п о м и л я т и с я. А якщо хороша дівчинка ще й посягає на те, щоб досліджувати себе, свою сексуальність та жіночність та насолоджується цим процесом - її взагалі ніхто не зрозуміє.. Ніхто не зрозуміє! Ніхто не оцінить!! Всі засудять! Питання лише одне- хто створив цю шкалу правильності для вимірювання того, чи правильно я чи ти живемо? Де знаходиться ця шкала? Хто очолює той суд?  Моя відповідь сьогодні: Я і є мій суд! Мій адвокат та мій прокурор! Гірше ніж я себе, ніхто не здатний мене засудити! Але тепер я дозволяю привласнювати собі свої перемоги. І винагороджувати себе за них! Як от такими особливими подарунками до свят, як ця зйомка.. Щоб сказати собі, що я молодець: не запустила себе, пройшовши крізь розчарування, розпач та образи  тих, кого любила, вистоявши в кризу середнього віку та страшенну втому від особистої туги.. Тож, коли ваша хороша дівчинка тримає за руку погану - то робоча формула сильної жінки, дівчата! Користуємось! 📷 @dmytrokomissarenko
Mariya Efrosinina Instagram - Знов отримую привітання від друзів.. І знов рефлекторно хочеться пожартувати над абсолютною дикістю цих заочних вироків. Хрін би з нею, з колонією, але ж масковськай суд заборонив мені мої сторінки вести. Шта дєлать, люди? Але все ж таки і задумалась я ось про що: чи знайдуться ще люди, в яких язик ворухнеться назвати нас «братськими народами»? Бо це ж вже не просто різні країни - це паралельні реальності! Адже саме, боючись таких шизофренічно брєдових вироків, жодна медійна та звичайна людина в росіі не дістає з дупи свого язика вже півтора роки! Страх та віра у всесильність пануючого режиму тотально хворої залупи засадила по домівках більш ніж сто мільйонів людей, яки бояться лайк поставити під чесним дописом..Залякування ( чи я вже почала вірити в чіпування) змушує артистів, які були раніше при глузді, давати концерти на просочених українською кровʼю Маріупольских руїнах. росія - це задзеркалля, це темрява, а не країна. Це вигнанець, який підтримує кисень під ковпаком режиму, клєпаючи такі вироки всім, хто каже правду!! ❗️Мы не просто не братские народы! Мы вам - враги на поколения!! И вы все, мои российские коллеги, которые точно будете это читать, хотя бы даже из любопытства - посмотреть, как человек реагирует на осуществление самого большого страха ваших никчемных жизней - читайте дальше внимательно! Мне начхать на все эти приговоры! Знаете, почему? Потому что этот цирк для вас, чтоб даже не пытались высунуть свои языки что-то высказать. Потому что я свободна: в своих действиях, в обозначении своей позиции, в своих решениях! Я свободна в своей стране! А вы нет! Я не зарабатываю ни копейки ни за один свой пост с высказыванием гражданской позиции (прикиньте, так бывает!) Я не могу вылететь из Киева на самолете уже полтора года, а вы свободно передвигаетесь по миру ( пока еще). Я живу в стране, которую террор вашего диктатора ведет в экономическую и ментальную пропасть !! Но я свободнее вас, рабов! И вашей всей плешивой власти! Она уйдет рано или поздно! Она оставит вас в руинах собственного позора перед всем миром. Мы нашу страну восстановим, потому что люди, которые имеют смысл-имеют силу! А вот как будете жить вы? Да и живете ли вы уже?…
Mariya Efrosinina Instagram - Дива у Закарпатській справі не сталося. Але й не сталося стовідсоткової зради. Закарпатський апеляційний суд, якщо зовсім просто..умив руки. Судді скасували несправедливий вирок Воловецького районного суду, який фактично випускав на волю трьох неповнолітніх ґвалтівників. Натомість апеляційний суд ухвалив направити цю справу на новий розгляд. Тобто знову у Воловецький районний суд, аби розглянути її спочатку. З НУЛЯ!!! Чи міг Закарпатський апеляційний суд поставити крапку в цій історії і винести винним справедливий вирок з реальним покаранням? Так, міг. Мав усі повноваження і докази. Чи вистачило суду сміливості це зробити? На жаль, не вистачило. Мені дуже прикро, що через свою малодушність судді фактично прирекли потерпілу дівчинку, у житті якої уже два роки триває це пекло, пройти його спочатку. З усіма допитами, а отже постійною психологічною ретравматизацією. Адвокати дівчинки уже заявили, що зроблять усе можливе, аби новий судовий розгляд пройшов з мінімальною участю потерпілої, а ухвалене рішення відповідало її інтересам. І найважливіше: ні я, ні громадськість, ні медіа не припиняємо слідкувати за цією справою. Прокурори і команда захисників потерпілої уже починають підготовку до нового розгляду. Дівчинка за кілька днів почне навчання в новому місті, і ми з нею постійно на зв’язку. Вона гідно прийняла таке рішення суду і налаштована боротися далі, бо значно сміливіша ніж троє суддів Закарпатського апеляційного суду. Боротьба триває. Воловецький районний суд, спиш?
Mariya Efrosinina Instagram - Цілющий вихідний з моїми рідними.. @polyakovamusic люблю!
Mariya Efrosinina Instagram - Цілющий вихідний з моїми рідними.. @polyakovamusic люблю!
Mariya Efrosinina Instagram - Цілющий вихідний з моїми рідними.. @polyakovamusic люблю!
Mariya Efrosinina Instagram - Цілющий вихідний з моїми рідними.. @polyakovamusic люблю!
Mariya Efrosinina Instagram - Цілющий вихідний з моїми рідними.. @polyakovamusic люблю!
Mariya Efrosinina Instagram - Цілющий вихідний з моїми рідними.. @polyakovamusic люблю!
Mariya Efrosinina Instagram - Цілющий вихідний з моїми рідними.. @polyakovamusic люблю!
Mariya Efrosinina Instagram - Цілющий вихідний з моїми рідними.. @polyakovamusic люблю!
Mariya Efrosinina Instagram - Цілющий вихідний з моїми рідними.. @polyakovamusic люблю!
Mariya Efrosinina Instagram - Цілющий вихідний з моїми рідними.. @polyakovamusic люблю!
Mariya Efrosinina Instagram - Моя supergirl! Наша дружба зародилася раніше, ніж ми зустріли своїх чоловіків та народили своїх дітей! Наші стосунки вже за межами всіх випробувань та доведень .. Ти- великий дар долі мені. Я дякую їй за це всі ці страшносказатискільки років! З днем народження моя Льолєчка @olbalaban
Mariya Efrosinina Instagram - Моя supergirl! Наша дружба зародилася раніше, ніж ми зустріли своїх чоловіків та народили своїх дітей! Наші стосунки вже за межами всіх випробувань та доведень .. Ти- великий дар долі мені. Я дякую їй за це всі ці страшносказатискільки років! З днем народження моя Льолєчка @olbalaban
Mariya Efrosinina Instagram - Моя supergirl! Наша дружба зародилася раніше, ніж ми зустріли своїх чоловіків та народили своїх дітей! Наші стосунки вже за межами всіх випробувань та доведень .. Ти- великий дар долі мені. Я дякую їй за це всі ці страшносказатискільки років! З днем народження моя Льолєчка @olbalaban
Mariya Efrosinina Instagram - Моя supergirl! Наша дружба зародилася раніше, ніж ми зустріли своїх чоловіків та народили своїх дітей! Наші стосунки вже за межами всіх випробувань та доведень .. Ти- великий дар долі мені. Я дякую їй за це всі ці страшносказатискільки років! З днем народження моя Льолєчка @olbalaban
Mariya Efrosinina Instagram - Моя supergirl! Наша дружба зародилася раніше, ніж ми зустріли своїх чоловіків та народили своїх дітей! Наші стосунки вже за межами всіх випробувань та доведень .. Ти- великий дар долі мені. Я дякую їй за це всі ці страшносказатискільки років! З днем народження моя Льолєчка @olbalaban
Mariya Efrosinina Instagram - Моя supergirl! Наша дружба зародилася раніше, ніж ми зустріли своїх чоловіків та народили своїх дітей! Наші стосунки вже за межами всіх випробувань та доведень .. Ти- великий дар долі мені. Я дякую їй за це всі ці страшносказатискільки років! З днем народження моя Льолєчка @olbalaban
Mariya Efrosinina Instagram - Моя supergirl! Наша дружба зародилася раніше, ніж ми зустріли своїх чоловіків та народили своїх дітей! Наші стосунки вже за межами всіх випробувань та доведень .. Ти- великий дар долі мені. Я дякую їй за це всі ці страшносказатискільки років! З днем народження моя Льолєчка @olbalaban
Mariya Efrosinina Instagram - Моя supergirl! Наша дружба зародилася раніше, ніж ми зустріли своїх чоловіків та народили своїх дітей! Наші стосунки вже за межами всіх випробувань та доведень .. Ти- великий дар долі мені. Я дякую їй за це всі ці страшносказатискільки років! З днем народження моя Льолєчка @olbalaban
Mariya Efrosinina Instagram - Моя supergirl! Наша дружба зародилася раніше, ніж ми зустріли своїх чоловіків та народили своїх дітей! Наші стосунки вже за межами всіх випробувань та доведень .. Ти- великий дар долі мені. Я дякую їй за це всі ці страшносказатискільки років! З днем народження моя Льолєчка @olbalaban
Mariya Efrosinina Instagram - Моя supergirl! Наша дружба зародилася раніше, ніж ми зустріли своїх чоловіків та народили своїх дітей! Наші стосунки вже за межами всіх випробувань та доведень .. Ти- великий дар долі мені. Я дякую їй за це всі ці страшносказатискільки років! З днем народження моя Льолєчка @olbalaban
Mariya Efrosinina Instagram - Два кольори, які сьогодні красномовніші за будь-які слова у всьому світи! З днем Державного Прапору, Українці! Слава Україні! Героям Слава!
Mariya Efrosinina Instagram - Особисто я сьогодні не чекаю на малюнок від сина чи на букет від чоловіка. Для мене цей день вже багато років не про святкування взагалі. Це привід в котре згадати, який складний і тернистий шлях подолали жінки світу, щоб ми мали доступ до базових прав людини. Могли навчатися, голосувати, працювати на колись “виключно чоловічих” посадах, претендувати на гідну оплату праці… Рівність і повага - це не про неголені пахви, а про можливості вибирати, якою ти хочеш бути. Обирати і бути нею. Вибираєш ходити на підборах - ходи, вибираєш керувати заводом - керуй, вибираєш бути матір’ю - будь, вибираєш не народжувати - не народжуй, вибираєш захищати свою країну на війні - захищай. Ключ до всього - ТИ. Сьогодні я не тільки розмірковую, а ще й багато чого планую. Мені одного дня замало, щоб це все здійснити. Тому оголошую цей березень - Березнем Жінок! І присвячую його вам. Протягом всього місяця ми будемо обговорювати з вами важливе. Збиратимемо на допомогу жінкам, які нас захищають. І навіть зустрінемося з вами …Скоро про все розкажу. А поки, Дівчата, дорослі й ні.. кожна з вас, підійдіть до дзеркала подивіться на себе, побачте там себе- красиву, нестримну, вільну… і усміхніться. Я захоплююся вами!
Mariya Efrosinina Instagram - кількість загиблих і поранених... загиблих, постраждалих, поранених...під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини... Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку - ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така - пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів - в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася - ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя - крапка - скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою... і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних
Mariya Efrosinina Instagram - кількість загиблих і поранених... загиблих, постраждалих, поранених...під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини... Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку - ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така - пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів - в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася - ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя - крапка - скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою... і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних
Mariya Efrosinina Instagram - кількість загиблих і поранених... загиблих, постраждалих, поранених...під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини... Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку - ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така - пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів - в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася - ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя - крапка - скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою... і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних
Mariya Efrosinina Instagram - кількість загиблих і поранених... загиблих, постраждалих, поранених...під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини... Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку - ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така - пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів - в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася - ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя - крапка - скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою... і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних
Mariya Efrosinina Instagram - кількість загиблих і поранених... загиблих, постраждалих, поранених...під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини... Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку - ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така - пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів - в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася - ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя - крапка - скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою... і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних
Mariya Efrosinina Instagram - кількість загиблих і поранених... загиблих, постраждалих, поранених...під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини... Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку - ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така - пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів - в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася - ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя - крапка - скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою... і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних
Mariya Efrosinina Instagram - кількість загиблих і поранених... загиблих, постраждалих, поранених...під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини... Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку - ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така - пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів - в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася - ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя - крапка - скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою... і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних
Mariya Efrosinina Instagram - кількість загиблих і поранених... загиблих, постраждалих, поранених...під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини... Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку - ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така - пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів - в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася - ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя - крапка - скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою... і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних
Mariya Efrosinina Instagram - кількість загиблих і поранених... загиблих, постраждалих, поранених...під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини... Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку - ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така - пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів - в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася - ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя - крапка - скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою... і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних
Mariya Efrosinina Instagram - кількість загиблих і поранених... загиблих, постраждалих, поранених...під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини... Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку - ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така - пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів - в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася - ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя - крапка - скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою... і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних
Mariya Efrosinina Instagram - кількість загиблих і поранених... загиблих, постраждалих, поранених...під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини... Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку - ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така - пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів - в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася - ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя - крапка - скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою... і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних
Mariya Efrosinina Instagram - Make up / No make up
Mariya Efrosinina Instagram - В українському соціумі завжди має бути місце діалогу. Ми по-різному проживали і проживаємо це життя, маємо різний досвід та погляди. Але ворог у нас — спільний — рос/я. Тому вперше в історії українські срачі будуть працювати на нашу спільну перемогу 😁 Якщо зберемо 1 мільйон гривень на реабілітацію поранених бійців 3 штурмової бригади в Авдіївці, покажемо вам, чим закінчилась наша дискусія. Так що донатьте, і у всіх своїх суперечках та коментарях в інтернеті не забувайте, хто наш справжній ворог. Картка для донатів: 5375411216561279 Активне посилання на банку — в сториз та в шапці профілю. @azovsangels ❤️‍🩹
Mariya Efrosinina Instagram - Найсмачніші на планеті сирники «три молока» живуть в Мілк Барах @milkbarkyiv та @milkbarwarsaw
Mariya Efrosinina Instagram - Найсмачніші на планеті сирники «три молока» живуть в Мілк Барах @milkbarkyiv та @milkbarwarsaw
Mariya Efrosinina Instagram - Найсмачніші на планеті сирники «три молока» живуть в Мілк Барах @milkbarkyiv та @milkbarwarsaw
Mariya Efrosinina Instagram - Давно мріяла стати блондинкою… Мій улюблений фільм з Монікою Белуччі, роль у якому так сильно мене вражала в різні роки мого життя -«Малена». Хто бачив, той розуміє, про що я. Неймовірно сексуальна, красива, глибока Моніка грає жінку, яка під тиском страшних реалій військової доби проходить трагічну особисту трансформацію. Режисер Джозеппе Торнаторе вирішив підсилити передачу трансформації і зовнішнім виглядом героїні - вона стає білявкою. Кожній з нас, дівчата, вистачає приводів для трансформацій в ці роки, і вони набагато глибші, ніж просто змінити колір волосся.. Для цього є перуки)) Хоча експеримент мені сподобався! Це вартувало того, щоб зрозуміти, що всередині я брюнетка♠️ Photo @kvitka.photo
Mariya Efrosinina - 188.6K Likes - Я перша зізналася тобі у коханні.. майже 22 роки тому. Ти відповів на це: «Дякую» - і я подумала: «нашим стосункам кінець». Сьогодні ми обидва навряд чи порахуємо, скільки разів за ці роки вимовили одне одному «люблю». Тільки ми вдвох з тобою знаємо, чим дається пронести це почуття через два десятиріччя.. Тільки ми вдвох знаємо, що навряд чи зможемо видати посібник з порадами на цю тему, бо ми далеко не ідеальні. І тільки в нашій пам’яті назавжди закарбується еволюція наших почуттів від від 14 лютого 2004 року, коли єдине, що нас турбувало- це те, щоб в той день не народилася наша донька, і не «забрала» у нас свято … і до сьогодні, коли ти доводиш мені свою любов тим, яким ти став. Я злюся, що ти залишив мене саму з дітьми та проблемами..і водночас пишаюся твоїм рішенням йти захищати свою країну і нас. Я прямо зараз пишу цей текст і ображаюся, бо ти вкотре забув, що сьогодні свято «рожевих соплів»…і водночас ржу, бо я б злякалася, якби ти про нього згадав і написав мені вірші) Я ненавиджу, що, коли ти в Києві, ти постійно на телефонах та в частині… і водночас тихо радію, бо, завдяки вашим з командою успіхам, тебе тепер викликають в підрозділ, і ми можемо знов ходити на побачення) *Сподіваюсь, ти прочитаєш цей допис, і таки принесеш мені ті квіти ))

188.6K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Я перша зізналася тобі у коханні.. майже 22 роки тому. Ти відповів на це: «Дякую» – і я подумала: «нашим стосункам кінець». Сьогодні ми обидва навряд чи порахуємо, скільки разів за ці роки вимовили одне одному «люблю». Тільки ми вдвох з тобою знаємо, чим дається пронести це почуття через два десятиріччя.. Тільки ми вдвох знаємо, що навряд чи зможемо видати посібник з порадами на цю тему, бо ми далеко не ідеальні. І тільки в нашій пам’яті назавжди закарбується еволюція наших почуттів від від 14 лютого 2004 року, коли єдине, що нас турбувало- це те, щоб в той день не народилася наша донька, і не «забрала» у нас свято … і до сьогодні, коли ти доводиш мені свою любов тим, яким ти став. Я злюся, що ти залишив мене саму з дітьми та проблемами..і водночас пишаюся твоїм рішенням йти захищати свою країну і нас. Я прямо зараз пишу цей текст і ображаюся, бо ти вкотре забув, що сьогодні свято «рожевих соплів»…і водночас ржу, бо я б злякалася, якби ти про нього згадав і написав мені вірші) Я ненавиджу, що, коли ти в Києві, ти постійно на телефонах та в частині… і водночас тихо радію, бо, завдяки вашим з командою успіхам, тебе тепер викликають в підрозділ, і ми можемо знов ходити на побачення) *Сподіваюсь, ти прочитаєш цей допис, і таки принесеш мені ті квіти ))
Likes : 188592Mariya Efrosinina - 188.6K Likes - Я перша зізналася тобі у коханні.. майже 22 роки тому. Ти відповів на це: «Дякую» - і я подумала: «нашим стосункам кінець». Сьогодні ми обидва навряд чи порахуємо, скільки разів за ці роки вимовили одне одному «люблю». Тільки ми вдвох з тобою знаємо, чим дається пронести це почуття через два десятиріччя.. Тільки ми вдвох знаємо, що навряд чи зможемо видати посібник з порадами на цю тему, бо ми далеко не ідеальні. І тільки в нашій пам’яті назавжди закарбується еволюція наших почуттів від від 14 лютого 2004 року, коли єдине, що нас турбувало- це те, щоб в той день не народилася наша донька, і не «забрала» у нас свято … і до сьогодні, коли ти доводиш мені свою любов тим, яким ти став. Я злюся, що ти залишив мене саму з дітьми та проблемами..і водночас пишаюся твоїм рішенням йти захищати свою країну і нас. Я прямо зараз пишу цей текст і ображаюся, бо ти вкотре забув, що сьогодні свято «рожевих соплів»…і водночас ржу, бо я б злякалася, якби ти про нього згадав і написав мені вірші) Я ненавиджу, що, коли ти в Києві, ти постійно на телефонах та в частині… і водночас тихо радію, бо, завдяки вашим з командою успіхам, тебе тепер викликають в підрозділ, і ми можемо знов ходити на побачення) *Сподіваюсь, ти прочитаєш цей допис, і таки принесеш мені ті квіти ))

188.6K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Я перша зізналася тобі у коханні.. майже 22 роки тому. Ти відповів на це: «Дякую» – і я подумала: «нашим стосункам кінець». Сьогодні ми обидва навряд чи порахуємо, скільки разів за ці роки вимовили одне одному «люблю». Тільки ми вдвох з тобою знаємо, чим дається пронести це почуття через два десятиріччя.. Тільки ми вдвох знаємо, що навряд чи зможемо видати посібник з порадами на цю тему, бо ми далеко не ідеальні. І тільки в нашій пам’яті назавжди закарбується еволюція наших почуттів від від 14 лютого 2004 року, коли єдине, що нас турбувало- це те, щоб в той день не народилася наша донька, і не «забрала» у нас свято … і до сьогодні, коли ти доводиш мені свою любов тим, яким ти став. Я злюся, що ти залишив мене саму з дітьми та проблемами..і водночас пишаюся твоїм рішенням йти захищати свою країну і нас. Я прямо зараз пишу цей текст і ображаюся, бо ти вкотре забув, що сьогодні свято «рожевих соплів»…і водночас ржу, бо я б злякалася, якби ти про нього згадав і написав мені вірші) Я ненавиджу, що, коли ти в Києві, ти постійно на телефонах та в частині… і водночас тихо радію, бо, завдяки вашим з командою успіхам, тебе тепер викликають в підрозділ, і ми можемо знов ходити на побачення) *Сподіваюсь, ти прочитаєш цей допис, і таки принесеш мені ті квіти ))
Likes : 188592Mariya Efrosinina - 188.6K Likes - Я перша зізналася тобі у коханні.. майже 22 роки тому. Ти відповів на це: «Дякую» - і я подумала: «нашим стосункам кінець». Сьогодні ми обидва навряд чи порахуємо, скільки разів за ці роки вимовили одне одному «люблю». Тільки ми вдвох з тобою знаємо, чим дається пронести це почуття через два десятиріччя.. Тільки ми вдвох знаємо, що навряд чи зможемо видати посібник з порадами на цю тему, бо ми далеко не ідеальні. І тільки в нашій пам’яті назавжди закарбується еволюція наших почуттів від від 14 лютого 2004 року, коли єдине, що нас турбувало- це те, щоб в той день не народилася наша донька, і не «забрала» у нас свято … і до сьогодні, коли ти доводиш мені свою любов тим, яким ти став. Я злюся, що ти залишив мене саму з дітьми та проблемами..і водночас пишаюся твоїм рішенням йти захищати свою країну і нас. Я прямо зараз пишу цей текст і ображаюся, бо ти вкотре забув, що сьогодні свято «рожевих соплів»…і водночас ржу, бо я б злякалася, якби ти про нього згадав і написав мені вірші) Я ненавиджу, що, коли ти в Києві, ти постійно на телефонах та в частині… і водночас тихо радію, бо, завдяки вашим з командою успіхам, тебе тепер викликають в підрозділ, і ми можемо знов ходити на побачення) *Сподіваюсь, ти прочитаєш цей допис, і таки принесеш мені ті квіти ))

188.6K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Я перша зізналася тобі у коханні.. майже 22 роки тому. Ти відповів на це: «Дякую» – і я подумала: «нашим стосункам кінець». Сьогодні ми обидва навряд чи порахуємо, скільки разів за ці роки вимовили одне одному «люблю». Тільки ми вдвох з тобою знаємо, чим дається пронести це почуття через два десятиріччя.. Тільки ми вдвох знаємо, що навряд чи зможемо видати посібник з порадами на цю тему, бо ми далеко не ідеальні. І тільки в нашій пам’яті назавжди закарбується еволюція наших почуттів від від 14 лютого 2004 року, коли єдине, що нас турбувало- це те, щоб в той день не народилася наша донька, і не «забрала» у нас свято … і до сьогодні, коли ти доводиш мені свою любов тим, яким ти став. Я злюся, що ти залишив мене саму з дітьми та проблемами..і водночас пишаюся твоїм рішенням йти захищати свою країну і нас. Я прямо зараз пишу цей текст і ображаюся, бо ти вкотре забув, що сьогодні свято «рожевих соплів»…і водночас ржу, бо я б злякалася, якби ти про нього згадав і написав мені вірші) Я ненавиджу, що, коли ти в Києві, ти постійно на телефонах та в частині… і водночас тихо радію, бо, завдяки вашим з командою успіхам, тебе тепер викликають в підрозділ, і ми можемо знов ходити на побачення) *Сподіваюсь, ти прочитаєш цей допис, і таки принесеш мені ті квіти ))
Likes : 188592Mariya Efrosinina - 188.6K Likes - Я перша зізналася тобі у коханні.. майже 22 роки тому. Ти відповів на це: «Дякую» - і я подумала: «нашим стосункам кінець». Сьогодні ми обидва навряд чи порахуємо, скільки разів за ці роки вимовили одне одному «люблю». Тільки ми вдвох з тобою знаємо, чим дається пронести це почуття через два десятиріччя.. Тільки ми вдвох знаємо, що навряд чи зможемо видати посібник з порадами на цю тему, бо ми далеко не ідеальні. І тільки в нашій пам’яті назавжди закарбується еволюція наших почуттів від від 14 лютого 2004 року, коли єдине, що нас турбувало- це те, щоб в той день не народилася наша донька, і не «забрала» у нас свято … і до сьогодні, коли ти доводиш мені свою любов тим, яким ти став. Я злюся, що ти залишив мене саму з дітьми та проблемами..і водночас пишаюся твоїм рішенням йти захищати свою країну і нас. Я прямо зараз пишу цей текст і ображаюся, бо ти вкотре забув, що сьогодні свято «рожевих соплів»…і водночас ржу, бо я б злякалася, якби ти про нього згадав і написав мені вірші) Я ненавиджу, що, коли ти в Києві, ти постійно на телефонах та в частині… і водночас тихо радію, бо, завдяки вашим з командою успіхам, тебе тепер викликають в підрозділ, і ми можемо знов ходити на побачення) *Сподіваюсь, ти прочитаєш цей допис, і таки принесеш мені ті квіти ))

188.6K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Я перша зізналася тобі у коханні.. майже 22 роки тому. Ти відповів на це: «Дякую» – і я подумала: «нашим стосункам кінець». Сьогодні ми обидва навряд чи порахуємо, скільки разів за ці роки вимовили одне одному «люблю». Тільки ми вдвох з тобою знаємо, чим дається пронести це почуття через два десятиріччя.. Тільки ми вдвох знаємо, що навряд чи зможемо видати посібник з порадами на цю тему, бо ми далеко не ідеальні. І тільки в нашій пам’яті назавжди закарбується еволюція наших почуттів від від 14 лютого 2004 року, коли єдине, що нас турбувало- це те, щоб в той день не народилася наша донька, і не «забрала» у нас свято … і до сьогодні, коли ти доводиш мені свою любов тим, яким ти став. Я злюся, що ти залишив мене саму з дітьми та проблемами..і водночас пишаюся твоїм рішенням йти захищати свою країну і нас. Я прямо зараз пишу цей текст і ображаюся, бо ти вкотре забув, що сьогодні свято «рожевих соплів»…і водночас ржу, бо я б злякалася, якби ти про нього згадав і написав мені вірші) Я ненавиджу, що, коли ти в Києві, ти постійно на телефонах та в частині… і водночас тихо радію, бо, завдяки вашим з командою успіхам, тебе тепер викликають в підрозділ, і ми можемо знов ходити на побачення) *Сподіваюсь, ти прочитаєш цей допис, і таки принесеш мені ті квіти ))
Likes : 188592Mariya Efrosinina - 188.6K Likes - Я перша зізналася тобі у коханні.. майже 22 роки тому. Ти відповів на це: «Дякую» - і я подумала: «нашим стосункам кінець». Сьогодні ми обидва навряд чи порахуємо, скільки разів за ці роки вимовили одне одному «люблю». Тільки ми вдвох з тобою знаємо, чим дається пронести це почуття через два десятиріччя.. Тільки ми вдвох знаємо, що навряд чи зможемо видати посібник з порадами на цю тему, бо ми далеко не ідеальні. І тільки в нашій пам’яті назавжди закарбується еволюція наших почуттів від від 14 лютого 2004 року, коли єдине, що нас турбувало- це те, щоб в той день не народилася наша донька, і не «забрала» у нас свято … і до сьогодні, коли ти доводиш мені свою любов тим, яким ти став. Я злюся, що ти залишив мене саму з дітьми та проблемами..і водночас пишаюся твоїм рішенням йти захищати свою країну і нас. Я прямо зараз пишу цей текст і ображаюся, бо ти вкотре забув, що сьогодні свято «рожевих соплів»…і водночас ржу, бо я б злякалася, якби ти про нього згадав і написав мені вірші) Я ненавиджу, що, коли ти в Києві, ти постійно на телефонах та в частині… і водночас тихо радію, бо, завдяки вашим з командою успіхам, тебе тепер викликають в підрозділ, і ми можемо знов ходити на побачення) *Сподіваюсь, ти прочитаєш цей допис, і таки принесеш мені ті квіти ))

188.6K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Я перша зізналася тобі у коханні.. майже 22 роки тому. Ти відповів на це: «Дякую» – і я подумала: «нашим стосункам кінець». Сьогодні ми обидва навряд чи порахуємо, скільки разів за ці роки вимовили одне одному «люблю». Тільки ми вдвох з тобою знаємо, чим дається пронести це почуття через два десятиріччя.. Тільки ми вдвох знаємо, що навряд чи зможемо видати посібник з порадами на цю тему, бо ми далеко не ідеальні. І тільки в нашій пам’яті назавжди закарбується еволюція наших почуттів від від 14 лютого 2004 року, коли єдине, що нас турбувало- це те, щоб в той день не народилася наша донька, і не «забрала» у нас свято … і до сьогодні, коли ти доводиш мені свою любов тим, яким ти став. Я злюся, що ти залишив мене саму з дітьми та проблемами..і водночас пишаюся твоїм рішенням йти захищати свою країну і нас. Я прямо зараз пишу цей текст і ображаюся, бо ти вкотре забув, що сьогодні свято «рожевих соплів»…і водночас ржу, бо я б злякалася, якби ти про нього згадав і написав мені вірші) Я ненавиджу, що, коли ти в Києві, ти постійно на телефонах та в частині… і водночас тихо радію, бо, завдяки вашим з командою успіхам, тебе тепер викликають в підрозділ, і ми можемо знов ходити на побачення) *Сподіваюсь, ти прочитаєш цей допис, і таки принесеш мені ті квіти ))
Likes : 188592Mariya Efrosinina - 188.6K Likes - Я перша зізналася тобі у коханні.. майже 22 роки тому. Ти відповів на це: «Дякую» - і я подумала: «нашим стосункам кінець». Сьогодні ми обидва навряд чи порахуємо, скільки разів за ці роки вимовили одне одному «люблю». Тільки ми вдвох з тобою знаємо, чим дається пронести це почуття через два десятиріччя.. Тільки ми вдвох знаємо, що навряд чи зможемо видати посібник з порадами на цю тему, бо ми далеко не ідеальні. І тільки в нашій пам’яті назавжди закарбується еволюція наших почуттів від від 14 лютого 2004 року, коли єдине, що нас турбувало- це те, щоб в той день не народилася наша донька, і не «забрала» у нас свято … і до сьогодні, коли ти доводиш мені свою любов тим, яким ти став. Я злюся, що ти залишив мене саму з дітьми та проблемами..і водночас пишаюся твоїм рішенням йти захищати свою країну і нас. Я прямо зараз пишу цей текст і ображаюся, бо ти вкотре забув, що сьогодні свято «рожевих соплів»…і водночас ржу, бо я б злякалася, якби ти про нього згадав і написав мені вірші) Я ненавиджу, що, коли ти в Києві, ти постійно на телефонах та в частині… і водночас тихо радію, бо, завдяки вашим з командою успіхам, тебе тепер викликають в підрозділ, і ми можемо знов ходити на побачення) *Сподіваюсь, ти прочитаєш цей допис, і таки принесеш мені ті квіти ))

188.6K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Я перша зізналася тобі у коханні.. майже 22 роки тому. Ти відповів на це: «Дякую» – і я подумала: «нашим стосункам кінець». Сьогодні ми обидва навряд чи порахуємо, скільки разів за ці роки вимовили одне одному «люблю». Тільки ми вдвох з тобою знаємо, чим дається пронести це почуття через два десятиріччя.. Тільки ми вдвох знаємо, що навряд чи зможемо видати посібник з порадами на цю тему, бо ми далеко не ідеальні. І тільки в нашій пам’яті назавжди закарбується еволюція наших почуттів від від 14 лютого 2004 року, коли єдине, що нас турбувало- це те, щоб в той день не народилася наша донька, і не «забрала» у нас свято … і до сьогодні, коли ти доводиш мені свою любов тим, яким ти став. Я злюся, що ти залишив мене саму з дітьми та проблемами..і водночас пишаюся твоїм рішенням йти захищати свою країну і нас. Я прямо зараз пишу цей текст і ображаюся, бо ти вкотре забув, що сьогодні свято «рожевих соплів»…і водночас ржу, бо я б злякалася, якби ти про нього згадав і написав мені вірші) Я ненавиджу, що, коли ти в Києві, ти постійно на телефонах та в частині… і водночас тихо радію, бо, завдяки вашим з командою успіхам, тебе тепер викликають в підрозділ, і ми можемо знов ходити на побачення) *Сподіваюсь, ти прочитаєш цей допис, і таки принесеш мені ті квіти ))
Likes : 188592Mariya Efrosinina - 188.6K Likes - Я перша зізналася тобі у коханні.. майже 22 роки тому. Ти відповів на це: «Дякую» - і я подумала: «нашим стосункам кінець». Сьогодні ми обидва навряд чи порахуємо, скільки разів за ці роки вимовили одне одному «люблю». Тільки ми вдвох з тобою знаємо, чим дається пронести це почуття через два десятиріччя.. Тільки ми вдвох знаємо, що навряд чи зможемо видати посібник з порадами на цю тему, бо ми далеко не ідеальні. І тільки в нашій пам’яті назавжди закарбується еволюція наших почуттів від від 14 лютого 2004 року, коли єдине, що нас турбувало- це те, щоб в той день не народилася наша донька, і не «забрала» у нас свято … і до сьогодні, коли ти доводиш мені свою любов тим, яким ти став. Я злюся, що ти залишив мене саму з дітьми та проблемами..і водночас пишаюся твоїм рішенням йти захищати свою країну і нас. Я прямо зараз пишу цей текст і ображаюся, бо ти вкотре забув, що сьогодні свято «рожевих соплів»…і водночас ржу, бо я б злякалася, якби ти про нього згадав і написав мені вірші) Я ненавиджу, що, коли ти в Києві, ти постійно на телефонах та в частині… і водночас тихо радію, бо, завдяки вашим з командою успіхам, тебе тепер викликають в підрозділ, і ми можемо знов ходити на побачення) *Сподіваюсь, ти прочитаєш цей допис, і таки принесеш мені ті квіти ))

188.6K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Я перша зізналася тобі у коханні.. майже 22 роки тому. Ти відповів на це: «Дякую» – і я подумала: «нашим стосункам кінець». Сьогодні ми обидва навряд чи порахуємо, скільки разів за ці роки вимовили одне одному «люблю». Тільки ми вдвох з тобою знаємо, чим дається пронести це почуття через два десятиріччя.. Тільки ми вдвох знаємо, що навряд чи зможемо видати посібник з порадами на цю тему, бо ми далеко не ідеальні. І тільки в нашій пам’яті назавжди закарбується еволюція наших почуттів від від 14 лютого 2004 року, коли єдине, що нас турбувало- це те, щоб в той день не народилася наша донька, і не «забрала» у нас свято … і до сьогодні, коли ти доводиш мені свою любов тим, яким ти став. Я злюся, що ти залишив мене саму з дітьми та проблемами..і водночас пишаюся твоїм рішенням йти захищати свою країну і нас. Я прямо зараз пишу цей текст і ображаюся, бо ти вкотре забув, що сьогодні свято «рожевих соплів»…і водночас ржу, бо я б злякалася, якби ти про нього згадав і написав мені вірші) Я ненавиджу, що, коли ти в Києві, ти постійно на телефонах та в частині… і водночас тихо радію, бо, завдяки вашим з командою успіхам, тебе тепер викликають в підрозділ, і ми можемо знов ходити на побачення) *Сподіваюсь, ти прочитаєш цей допис, і таки принесеш мені ті квіти ))
Likes : 188592Mariya Efrosinina - 179.8K Likes - За двадцять років нашого подружнього життя ми, навіть в кризові часи всі рішення приймали разом. Жодного рішення щодо нашої родини ми не прийняли з тобою по окремо.. Окрім одного єдиного. Твого рішення піти до лав Збройних Сил України. Як я злилася. Як ображалася на тебе, що залишаєш мене саму. З дітьми. З купою купезною проблем та труднощів. З заробітками.. Як страждала, що не порадився зі мною… Як плакала від страху, бо знаю, що ти тримав зброю, лише, коли водив мене на побачення в тир два десятки років тому.. Ти сказав: «Я не можу інакше, Машаня. Я не знаю навіть, як продовжувати просто жити в Києві, коли наш дім, наше життя, тебе та наших дітей прийшли знищувати. Я не розумію, що ще зараз може бути для мене важливішим, ніж зробити все, що в моїх силах. Діти колись мене зрозуміють. Ти теж..» Тоді я злилася, але всередині, насправді, пишалася тобою. Боялася за тебе до панічних атак, але не стала вдаватися до маніпуляцій- за двадцять років я вперше відчула, що мені краще просто прийняти твоє рішення. Ти- мій захисник. Завжди. А зараз ще й всієї країни. Вже більше року мені дуже-дуже паршиво на самоті. Я то багато плачу, то не можу вичавити ані сльозинки, так задавлюю весь біль всередині. Але я сильна, і ти прекрасно це знав, коли приймав своє рішення.. А я тепер точно знаю, що справжні мужність, сила та гідність існують - це ти, Тимур. @timur_khromaev

179.8K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : За двадцять років нашого подружнього життя ми, навіть в кризові часи всі рішення приймали разом. Жодного рішення щодо нашої родини ми не прийняли з тобою по окремо.. Окрім одного єдиного. Твого рішення піти до лав Збройних Сил України. Як я злилася. Як ображалася на тебе, що залишаєш мене саму. З дітьми. З купою купезною проблем та труднощів. З заробітками.. Як страждала, що не порадився зі мною… Як плакала від страху, бо знаю, що ти тримав зброю, лише, коли водив мене на побачення в тир два десятки років тому.. Ти сказав: «Я не можу інакше, Машаня. Я не знаю навіть, як продовжувати просто жити в Києві, коли наш дім, наше життя, тебе та наших дітей прийшли знищувати. Я не розумію, що ще зараз може бути для мене важливішим, ніж зробити все, що в моїх силах. Діти колись мене зрозуміють. Ти теж..» Тоді я злилася, але всередині, насправді, пишалася тобою. Боялася за тебе до панічних атак, але не стала вдаватися до маніпуляцій- за двадцять років я вперше відчула, що мені краще просто прийняти твоє рішення. Ти- мій захисник. Завжди. А зараз ще й всієї країни. Вже більше року мені дуже-дуже паршиво на самоті. Я то багато плачу, то не можу вичавити ані сльозинки, так задавлюю весь біль всередині. Але я сильна, і ти прекрасно це знав, коли приймав своє рішення.. А я тепер точно знаю, що справжні мужність, сила та гідність існують – це ти, Тимур. @timur_khromaev
Likes : 179792Mariya Efrosinina - 132.2K Likes - Ми познайомилися на вулиці, і вже наступного дня ти …ні, не подзвонив мені- ти загубив телефон з моїм номером.. Ми поїхали вперше на відпочинок вдвох в Іспанію, і повернулися звідти не стрункіші та засмаглі від нескінченної пристрасті, а по плюс пʼять від нескінченної сангрії, бо під неї в нас складалися перші душевні розмови.. В наших подорожах ти любиш аутентичні заклади з домашню локальною кухнею, а я красиві ресторани.. Я можу закинутись зранку на ходу бутербродом із сиром, а ти перетворюєш наші сніданки на магію з білковими омлетами та моїми улюбленими підсмаженими хлібними корочками.. Я обожнюю наряджатися та годинами збиратися, а ти береш сорочку, яка лежить зверху) В день нашого казкового весілля ми вирішили святкувати його кожні пʼять років, і жодного разу цього не зробили..Проте точно знаємо, що ще зробимо Ти був поруч під час обох моїх пологів, підтримував мене.. і дуже мило засинав під мій стогін від переймів:) 22 роки ти даруєш мені одні й ті самі троянди кольору червоного вина. Ми багато для кого дивна та несумісна пара, але нам це подобається… Тільки ми вдвох знаємо, за що пробачаємо одне одному все. Тільки ми двоє знаємо, що тримає наш шлюб вже 21 рік. Я пишаюся тобою сьогодні, як ніколи.  З річницею, коханий @timur_khromaev

132.2K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Ми познайомилися на вулиці, і вже наступного дня ти …ні, не подзвонив мені- ти загубив телефон з моїм номером.. Ми поїхали вперше на відпочинок вдвох в Іспанію, і повернулися звідти не стрункіші та засмаглі від нескінченної пристрасті, а по плюс пʼять від нескінченної сангрії, бо під неї в нас складалися перші душевні розмови.. В наших подорожах ти любиш аутентичні заклади з домашню локальною кухнею, а я красиві ресторани.. Я можу закинутись зранку на ходу бутербродом із сиром, а ти перетворюєш наші сніданки на магію з білковими омлетами та моїми улюбленими підсмаженими хлібними корочками.. Я обожнюю наряджатися та годинами збиратися, а ти береш сорочку, яка лежить зверху) В день нашого казкового весілля ми вирішили святкувати його кожні пʼять років, і жодного разу цього не зробили..Проте точно знаємо, що ще зробимо Ти був поруч під час обох моїх пологів, підтримував мене.. і дуже мило засинав під мій стогін від переймів:) 22 роки ти даруєш мені одні й ті самі троянди кольору червоного вина. Ми багато для кого дивна та несумісна пара, але нам це подобається… Тільки ми вдвох знаємо, за що пробачаємо одне одному все. Тільки ми двоє знаємо, що тримає наш шлюб вже 21 рік. Я пишаюся тобою сьогодні, як ніколи.  З річницею, коханий @timur_khromaev
Likes : 132186Mariya Efrosinina - 128.3K Likes - Де хочу, там і голю себе.. а не тому, що маю це для когось робити.. Як хочу, так і стрижуся.. а не тому, що маю підходити під чийсь типаж.. Який маю настрій, так і вдягаюся.. а не так, як має одягатися жінка в моєму віці. Коли хочу, тоді і вагітнію… а не тому, що маю встигнути до певного віку. Не хочу, не вагітнію.. Як хочу, так і виглядаю… а не так, як маю виглядати на чиюсь думку.. Для себе, дівчата, кожна з нас і є 10 з 10. І була б завжди, якби не вилупки, які все наше життя вважають за потрібне вказувати, як ми маємо виглядати, щоб заслужити їхнє схвалення та зацікавленість. Тож, шановні даватєлі порад як має виглядати жінка, щоб ви її якось там оцінили, ось моя вам порада - спершу візьміть сантиметри, та позамірюйте собі те, що дуже добре поясніть вам, чому саме там наразі перебувають ваші мізки. Бо «маєш бути» мені може сказати лише одна людині в цьому житті. Це Я САМА.

128.3K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Де хочу, там і голю себе.. а не тому, що маю це для когось робити.. Як хочу, так і стрижуся.. а не тому, що маю підходити під чийсь типаж.. Який маю настрій, так і вдягаюся.. а не так, як має одягатися жінка в моєму віці. Коли хочу, тоді і вагітнію… а не тому, що маю встигнути до певного віку. Не хочу, не вагітнію.. Як хочу, так і виглядаю… а не так, як маю виглядати на чиюсь думку.. Для себе, дівчата, кожна з нас і є 10 з 10. І була б завжди, якби не вилупки, які все наше життя вважають за потрібне вказувати, як ми маємо виглядати, щоб заслужити їхнє схвалення та зацікавленість. Тож, шановні даватєлі порад як має виглядати жінка, щоб ви її якось там оцінили, ось моя вам порада – спершу візьміть сантиметри, та позамірюйте собі те, що дуже добре поясніть вам, чому саме там наразі перебувають ваші мізки. Бо «маєш бути» мені може сказати лише одна людині в цьому житті. Це Я САМА.
Likes : 128273Mariya Efrosinina - 103.5K Likes - Останнім часом мене не покидає відчуття, що світ поглинає темрява. Всі щілини, через які я бачила світло надії, стають вужчими.. Я розмірковую багато над тим, що сьогодні є надією для мене? Бо донедавна нею була віра в те, що все буде добре. Сьогодні ж моя надія- це віра в те, що все, що ми робимо зараз, ми робимо не дарма…

103.5K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Останнім часом мене не покидає відчуття, що світ поглинає темрява. Всі щілини, через які я бачила світло надії, стають вужчими.. Я розмірковую багато над тим, що сьогодні є надією для мене? Бо донедавна нею була віра в те, що все буде добре. Сьогодні ж моя надія- це віра в те, що все, що ми робимо зараз, ми робимо не дарма…
Likes : 103492Mariya Efrosinina - 103.5K Likes - Останнім часом мене не покидає відчуття, що світ поглинає темрява. Всі щілини, через які я бачила світло надії, стають вужчими.. Я розмірковую багато над тим, що сьогодні є надією для мене? Бо донедавна нею була віра в те, що все буде добре. Сьогодні ж моя надія- це віра в те, що все, що ми робимо зараз, ми робимо не дарма…

103.5K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Останнім часом мене не покидає відчуття, що світ поглинає темрява. Всі щілини, через які я бачила світло надії, стають вужчими.. Я розмірковую багато над тим, що сьогодні є надією для мене? Бо донедавна нею була віра в те, що все буде добре. Сьогодні ж моя надія- це віра в те, що все, що ми робимо зараз, ми робимо не дарма…
Likes : 103492Mariya Efrosinina - 103.5K Likes - Останнім часом мене не покидає відчуття, що світ поглинає темрява. Всі щілини, через які я бачила світло надії, стають вужчими.. Я розмірковую багато над тим, що сьогодні є надією для мене? Бо донедавна нею була віра в те, що все буде добре. Сьогодні ж моя надія- це віра в те, що все, що ми робимо зараз, ми робимо не дарма…

103.5K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Останнім часом мене не покидає відчуття, що світ поглинає темрява. Всі щілини, через які я бачила світло надії, стають вужчими.. Я розмірковую багато над тим, що сьогодні є надією для мене? Бо донедавна нею була віра в те, що все буде добре. Сьогодні ж моя надія- це віра в те, що все, що ми робимо зараз, ми робимо не дарма…
Likes : 103492Mariya Efrosinina - 103.5K Likes - Останнім часом мене не покидає відчуття, що світ поглинає темрява. Всі щілини, через які я бачила світло надії, стають вужчими.. Я розмірковую багато над тим, що сьогодні є надією для мене? Бо донедавна нею була віра в те, що все буде добре. Сьогодні ж моя надія- це віра в те, що все, що ми робимо зараз, ми робимо не дарма…

103.5K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Останнім часом мене не покидає відчуття, що світ поглинає темрява. Всі щілини, через які я бачила світло надії, стають вужчими.. Я розмірковую багато над тим, що сьогодні є надією для мене? Бо донедавна нею була віра в те, що все буде добре. Сьогодні ж моя надія- це віра в те, що все, що ми робимо зараз, ми робимо не дарма…
Likes : 103492Mariya Efrosinina - 100K Likes - Хочу зізнатися… До повномасштабної війни я майже не робила фотосесії для себе, для душі, заради особистих відчуттів.. Тоді була впевненість, що в тому немає сенсу, адже моє життя - то були суцільні зйомки: для тв, інтерв’ю, шоу, журналів, реклами… Мало того, я працювала лише із знайомими фотографами та запобігала експериментів з образами.. Нащо витрачати час на ризик? Все потім.. Потім велика війна… довга пауза, відгризані нігті, сивина в два пальця, ефіри в інсті з брудною головою.. і тотальні погляди з жалем на мене во всій Європі.. мовляв «бідні українські жінки -всі виглядають, як суцільне горе».. Мені, як і кожній з вас, досі згадується той присмак сорому за бажання зробити манікюр.. Рік тому моя знайома фотограф Марина Кокіашвілі запропонувала: «дозволь мені просто тебе познімати, зафіксувати твій стан, таку зовсім іншу тебе». Я подумала: це привід пофарбувати волосся та змінити зачіску, і…погодилася. А потім розплакалася, побачивши результат. Я собі так сподобалась. Вперше за довгий час. А ще мені сподобалося відчуття пробудження в мені жінки. І, найголовніше, абсолютно новий внутрішній пульс - я хочу смакувати те, що нарешті подобаюся собі. Не комусь, не заради роботи, не по затвердженню редакції, а сама собі - така, якою я заслужила бути сьогодні. Така, якою мене закарбувало життя та мій труд над собою… Так за цей рік серед зовсім невеликої кількості задоволень, що я собі дозволяю, зʼявилося нове - я погоджуюсь на зйомки у незнайомих мені фотографів, які хочуть показати мені мене, показати, якою вони мене бачать.. Я не хочу більше відкладати на потім план любити своє відображення. Я прийняла рішення робити це зараз. Сьогодні це, певною мірою, і дає мені силу, і підживлює мене.. Та і потім може не настати.. А ще я більше не хочу поглядів жалю.. Не дочекаються!! *Дякую ЗСУ за можливість писати такі дописи Фото: @agapovandarno Style: @theatrical_bastard & @tsum.kyiv Make up: @my.shura Hair: @danlhair

100K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Хочу зізнатися… До повномасштабної війни я майже не робила фотосесії для себе, для душі, заради особистих відчуттів.. Тоді була впевненість, що в тому немає сенсу, адже моє життя – то були суцільні зйомки: для тв, інтерв’ю, шоу, журналів, реклами… Мало того, я працювала лише із знайомими фотографами та запобігала експериментів з образами.. Нащо витрачати час на ризик? Все потім.. Потім велика війна… довга пауза, відгризані нігті, сивина в два пальця, ефіри в інсті з брудною головою.. і тотальні погляди з жалем на мене во всій Європі.. мовляв «бідні українські жінки -всі виглядають, як суцільне горе».. Мені, як і кожній з вас, досі згадується той присмак сорому за бажання зробити манікюр.. Рік тому моя знайома фотограф Марина Кокіашвілі запропонувала: «дозволь мені просто тебе познімати, зафіксувати твій стан, таку зовсім іншу тебе». Я подумала: це привід пофарбувати волосся та змінити зачіску, і…погодилася. А потім розплакалася, побачивши результат. Я собі так сподобалась. Вперше за довгий час. А ще мені сподобалося відчуття пробудження в мені жінки. І, найголовніше, абсолютно новий внутрішній пульс – я хочу смакувати те, що нарешті подобаюся собі. Не комусь, не заради роботи, не по затвердженню редакції, а сама собі – така, якою я заслужила бути сьогодні. Така, якою мене закарбувало життя та мій труд над собою… Так за цей рік серед зовсім невеликої кількості задоволень, що я собі дозволяю, зʼявилося нове – я погоджуюсь на зйомки у незнайомих мені фотографів, які хочуть показати мені мене, показати, якою вони мене бачать.. Я не хочу більше відкладати на потім план любити своє відображення. Я прийняла рішення робити це зараз. Сьогодні це, певною мірою, і дає мені силу, і підживлює мене.. Та і потім може не настати.. А ще я більше не хочу поглядів жалю.. Не дочекаються!! *Дякую ЗСУ за можливість писати такі дописи Фото: @agapovandarno Style: @theatrical_bastard & @tsum.kyiv Make up: @my.shura Hair: @danlhair
Likes : 100031Mariya Efrosinina - 100K Likes - Хочу зізнатися… До повномасштабної війни я майже не робила фотосесії для себе, для душі, заради особистих відчуттів.. Тоді була впевненість, що в тому немає сенсу, адже моє життя - то були суцільні зйомки: для тв, інтерв’ю, шоу, журналів, реклами… Мало того, я працювала лише із знайомими фотографами та запобігала експериментів з образами.. Нащо витрачати час на ризик? Все потім.. Потім велика війна… довга пауза, відгризані нігті, сивина в два пальця, ефіри в інсті з брудною головою.. і тотальні погляди з жалем на мене во всій Європі.. мовляв «бідні українські жінки -всі виглядають, як суцільне горе».. Мені, як і кожній з вас, досі згадується той присмак сорому за бажання зробити манікюр.. Рік тому моя знайома фотограф Марина Кокіашвілі запропонувала: «дозволь мені просто тебе познімати, зафіксувати твій стан, таку зовсім іншу тебе». Я подумала: це привід пофарбувати волосся та змінити зачіску, і…погодилася. А потім розплакалася, побачивши результат. Я собі так сподобалась. Вперше за довгий час. А ще мені сподобалося відчуття пробудження в мені жінки. І, найголовніше, абсолютно новий внутрішній пульс - я хочу смакувати те, що нарешті подобаюся собі. Не комусь, не заради роботи, не по затвердженню редакції, а сама собі - така, якою я заслужила бути сьогодні. Така, якою мене закарбувало життя та мій труд над собою… Так за цей рік серед зовсім невеликої кількості задоволень, що я собі дозволяю, зʼявилося нове - я погоджуюсь на зйомки у незнайомих мені фотографів, які хочуть показати мені мене, показати, якою вони мене бачать.. Я не хочу більше відкладати на потім план любити своє відображення. Я прийняла рішення робити це зараз. Сьогодні це, певною мірою, і дає мені силу, і підживлює мене.. Та і потім може не настати.. А ще я більше не хочу поглядів жалю.. Не дочекаються!! *Дякую ЗСУ за можливість писати такі дописи Фото: @agapovandarno Style: @theatrical_bastard & @tsum.kyiv Make up: @my.shura Hair: @danlhair

100K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Хочу зізнатися… До повномасштабної війни я майже не робила фотосесії для себе, для душі, заради особистих відчуттів.. Тоді була впевненість, що в тому немає сенсу, адже моє життя – то були суцільні зйомки: для тв, інтерв’ю, шоу, журналів, реклами… Мало того, я працювала лише із знайомими фотографами та запобігала експериментів з образами.. Нащо витрачати час на ризик? Все потім.. Потім велика війна… довга пауза, відгризані нігті, сивина в два пальця, ефіри в інсті з брудною головою.. і тотальні погляди з жалем на мене во всій Європі.. мовляв «бідні українські жінки -всі виглядають, як суцільне горе».. Мені, як і кожній з вас, досі згадується той присмак сорому за бажання зробити манікюр.. Рік тому моя знайома фотограф Марина Кокіашвілі запропонувала: «дозволь мені просто тебе познімати, зафіксувати твій стан, таку зовсім іншу тебе». Я подумала: це привід пофарбувати волосся та змінити зачіску, і…погодилася. А потім розплакалася, побачивши результат. Я собі так сподобалась. Вперше за довгий час. А ще мені сподобалося відчуття пробудження в мені жінки. І, найголовніше, абсолютно новий внутрішній пульс – я хочу смакувати те, що нарешті подобаюся собі. Не комусь, не заради роботи, не по затвердженню редакції, а сама собі – така, якою я заслужила бути сьогодні. Така, якою мене закарбувало життя та мій труд над собою… Так за цей рік серед зовсім невеликої кількості задоволень, що я собі дозволяю, зʼявилося нове – я погоджуюсь на зйомки у незнайомих мені фотографів, які хочуть показати мені мене, показати, якою вони мене бачать.. Я не хочу більше відкладати на потім план любити своє відображення. Я прийняла рішення робити це зараз. Сьогодні це, певною мірою, і дає мені силу, і підживлює мене.. Та і потім може не настати.. А ще я більше не хочу поглядів жалю.. Не дочекаються!! *Дякую ЗСУ за можливість писати такі дописи Фото: @agapovandarno Style: @theatrical_bastard & @tsum.kyiv Make up: @my.shura Hair: @danlhair
Likes : 100031Mariya Efrosinina - 99.9K Likes - З днем народження, головна дівчинка мого життя… 21♥️

99.9K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : З днем народження, головна дівчинка мого життя… 21♥️
Likes : 99929Mariya Efrosinina - 76.4K Likes - З Днем народження, мій коханий! Мій Тимур! Тобі сьогодні 50! І я не організувала тобі свято, сценарій якого в моїй голові зрів вже кілька років.. Але ці роки привели наше життя до обставин, сильніших за нас, обставин, в яких нам з тобою не до свят, що їх ми так любили робити для себе та наших друзів... Проте ти сьогодні поруч зі мною та Сашком, і це найбільший подарунок для мене, про який я тільки могла мріяти. Свято твоє, а подарунок мені - в цьому весь ти… З тобою я досі відчуваю себе тою юною дівчинкою на Ялтинській набережній в момент нашої першої зустрічі. Не уявляю життя, в якому тебе немає: ні в 25, ні в 45, ні в 70, ні в 100 років. Бо ти-моя скеля! Ти-мій захист. Ти-мій спокій.. Ти - мій Тимур.

76.4K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : З Днем народження, мій коханий! Мій Тимур! Тобі сьогодні 50! І я не організувала тобі свято, сценарій якого в моїй голові зрів вже кілька років.. Але ці роки привели наше життя до обставин, сильніших за нас, обставин, в яких нам з тобою не до свят, що їх ми так любили робити для себе та наших друзів… Проте ти сьогодні поруч зі мною та Сашком, і це найбільший подарунок для мене, про який я тільки могла мріяти. Свято твоє, а подарунок мені – в цьому весь ти… З тобою я досі відчуваю себе тою юною дівчинкою на Ялтинській набережній в момент нашої першої зустрічі. Не уявляю життя, в якому тебе немає: ні в 25, ні в 45, ні в 70, ні в 100 років. Бо ти-моя скеля! Ти-мій захист. Ти-мій спокій.. Ти – мій Тимур.
Likes : 76446Mariya Efrosinina - 73.7K Likes - Сьогодні тобі виповнилось 20 років, моя єдина й неповторна Нана❤️ Я люблю тебе! Люблю сильно й безмежно. І бажаю лише щасливої долі!

73.7K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Сьогодні тобі виповнилось 20 років, моя єдина й неповторна Нана❤️ Я люблю тебе! Люблю сильно й безмежно. І бажаю лише щасливої долі!
Likes : 73677Mariya Efrosinina - 71.3K Likes - Я не пам’ятаю, як записувала ті відеозвернення в перші дні вторгнення, які ви досі мені згадуєте. Пам’ятаю лише свій стан та думки тоді: «якщо все, що я вмію - це говорити, доторкатися до свідомості, пробивати в суть.. тож коли, як не зараз, застосувати все це - треба докричатися до людей, які в змозі вийти мільйонами на вулиці та зупинити диявола!» Тоді я ще вірила, що вони - люди. Помилилася. Люди - це Українці. В одну мить 24 лютого о четвертій ранку ми всі перестали ділитися на своїх та чужих і відчули себе єдиним організмом. З першого вибуху і до сьогодні ми обʼєднані лише однією ціллю - ніколи, ні в якому разі, не допустити навіть в думках, що ворог пануватиме на нашій землі. Всім болем, що він завдає нам протягом двох років, він лише обʼєднує нас в бажанні захищати нашу відокремленість та свободу. На щоденну нову «рану» кожного міста та селища ми знаходимо відповідь у вигляді єднання для зборів і допомоги. НАЙГІРШЕ ВИЯВИЛО В НАС НАЙКРАЩЕ..

71.3K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Я не пам’ятаю, як записувала ті відеозвернення в перші дні вторгнення, які ви досі мені згадуєте. Пам’ятаю лише свій стан та думки тоді: «якщо все, що я вмію – це говорити, доторкатися до свідомості, пробивати в суть.. тож коли, як не зараз, застосувати все це – треба докричатися до людей, які в змозі вийти мільйонами на вулиці та зупинити диявола!» Тоді я ще вірила, що вони – люди. Помилилася. Люди – це Українці. В одну мить 24 лютого о четвертій ранку ми всі перестали ділитися на своїх та чужих і відчули себе єдиним організмом. З першого вибуху і до сьогодні ми обʼєднані лише однією ціллю – ніколи, ні в якому разі, не допустити навіть в думках, що ворог пануватиме на нашій землі. Всім болем, що він завдає нам протягом двох років, він лише обʼєднує нас в бажанні захищати нашу відокремленість та свободу. На щоденну нову «рану» кожного міста та селища ми знаходимо відповідь у вигляді єднання для зборів і допомоги. НАЙГІРШЕ ВИЯВИЛО В НАС НАЙКРАЩЕ..
Likes : 71298Mariya Efrosinina - 71.3K Likes - Я не пам’ятаю, як записувала ті відеозвернення в перші дні вторгнення, які ви досі мені згадуєте. Пам’ятаю лише свій стан та думки тоді: «якщо все, що я вмію - це говорити, доторкатися до свідомості, пробивати в суть.. тож коли, як не зараз, застосувати все це - треба докричатися до людей, які в змозі вийти мільйонами на вулиці та зупинити диявола!» Тоді я ще вірила, що вони - люди. Помилилася. Люди - це Українці. В одну мить 24 лютого о четвертій ранку ми всі перестали ділитися на своїх та чужих і відчули себе єдиним організмом. З першого вибуху і до сьогодні ми обʼєднані лише однією ціллю - ніколи, ні в якому разі, не допустити навіть в думках, що ворог пануватиме на нашій землі. Всім болем, що він завдає нам протягом двох років, він лише обʼєднує нас в бажанні захищати нашу відокремленість та свободу. На щоденну нову «рану» кожного міста та селища ми знаходимо відповідь у вигляді єднання для зборів і допомоги. НАЙГІРШЕ ВИЯВИЛО В НАС НАЙКРАЩЕ..

71.3K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Я не пам’ятаю, як записувала ті відеозвернення в перші дні вторгнення, які ви досі мені згадуєте. Пам’ятаю лише свій стан та думки тоді: «якщо все, що я вмію – це говорити, доторкатися до свідомості, пробивати в суть.. тож коли, як не зараз, застосувати все це – треба докричатися до людей, які в змозі вийти мільйонами на вулиці та зупинити диявола!» Тоді я ще вірила, що вони – люди. Помилилася. Люди – це Українці. В одну мить 24 лютого о четвертій ранку ми всі перестали ділитися на своїх та чужих і відчули себе єдиним організмом. З першого вибуху і до сьогодні ми обʼєднані лише однією ціллю – ніколи, ні в якому разі, не допустити навіть в думках, що ворог пануватиме на нашій землі. Всім болем, що він завдає нам протягом двох років, він лише обʼєднує нас в бажанні захищати нашу відокремленість та свободу. На щоденну нову «рану» кожного міста та селища ми знаходимо відповідь у вигляді єднання для зборів і допомоги. НАЙГІРШЕ ВИЯВИЛО В НАС НАЙКРАЩЕ..
Likes : 71298Mariya Efrosinina - 71.3K Likes - Я не пам’ятаю, як записувала ті відеозвернення в перші дні вторгнення, які ви досі мені згадуєте. Пам’ятаю лише свій стан та думки тоді: «якщо все, що я вмію - це говорити, доторкатися до свідомості, пробивати в суть.. тож коли, як не зараз, застосувати все це - треба докричатися до людей, які в змозі вийти мільйонами на вулиці та зупинити диявола!» Тоді я ще вірила, що вони - люди. Помилилася. Люди - це Українці. В одну мить 24 лютого о четвертій ранку ми всі перестали ділитися на своїх та чужих і відчули себе єдиним організмом. З першого вибуху і до сьогодні ми обʼєднані лише однією ціллю - ніколи, ні в якому разі, не допустити навіть в думках, що ворог пануватиме на нашій землі. Всім болем, що він завдає нам протягом двох років, він лише обʼєднує нас в бажанні захищати нашу відокремленість та свободу. На щоденну нову «рану» кожного міста та селища ми знаходимо відповідь у вигляді єднання для зборів і допомоги. НАЙГІРШЕ ВИЯВИЛО В НАС НАЙКРАЩЕ..

71.3K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Я не пам’ятаю, як записувала ті відеозвернення в перші дні вторгнення, які ви досі мені згадуєте. Пам’ятаю лише свій стан та думки тоді: «якщо все, що я вмію – це говорити, доторкатися до свідомості, пробивати в суть.. тож коли, як не зараз, застосувати все це – треба докричатися до людей, які в змозі вийти мільйонами на вулиці та зупинити диявола!» Тоді я ще вірила, що вони – люди. Помилилася. Люди – це Українці. В одну мить 24 лютого о четвертій ранку ми всі перестали ділитися на своїх та чужих і відчули себе єдиним організмом. З першого вибуху і до сьогодні ми обʼєднані лише однією ціллю – ніколи, ні в якому разі, не допустити навіть в думках, що ворог пануватиме на нашій землі. Всім болем, що він завдає нам протягом двох років, він лише обʼєднує нас в бажанні захищати нашу відокремленість та свободу. На щоденну нову «рану» кожного міста та селища ми знаходимо відповідь у вигляді єднання для зборів і допомоги. НАЙГІРШЕ ВИЯВИЛО В НАС НАЙКРАЩЕ..
Likes : 71298Mariya Efrosinina - 71.3K Likes - Я не пам’ятаю, як записувала ті відеозвернення в перші дні вторгнення, які ви досі мені згадуєте. Пам’ятаю лише свій стан та думки тоді: «якщо все, що я вмію - це говорити, доторкатися до свідомості, пробивати в суть.. тож коли, як не зараз, застосувати все це - треба докричатися до людей, які в змозі вийти мільйонами на вулиці та зупинити диявола!» Тоді я ще вірила, що вони - люди. Помилилася. Люди - це Українці. В одну мить 24 лютого о четвертій ранку ми всі перестали ділитися на своїх та чужих і відчули себе єдиним організмом. З першого вибуху і до сьогодні ми обʼєднані лише однією ціллю - ніколи, ні в якому разі, не допустити навіть в думках, що ворог пануватиме на нашій землі. Всім болем, що він завдає нам протягом двох років, він лише обʼєднує нас в бажанні захищати нашу відокремленість та свободу. На щоденну нову «рану» кожного міста та селища ми знаходимо відповідь у вигляді єднання для зборів і допомоги. НАЙГІРШЕ ВИЯВИЛО В НАС НАЙКРАЩЕ..

71.3K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Я не пам’ятаю, як записувала ті відеозвернення в перші дні вторгнення, які ви досі мені згадуєте. Пам’ятаю лише свій стан та думки тоді: «якщо все, що я вмію – це говорити, доторкатися до свідомості, пробивати в суть.. тож коли, як не зараз, застосувати все це – треба докричатися до людей, які в змозі вийти мільйонами на вулиці та зупинити диявола!» Тоді я ще вірила, що вони – люди. Помилилася. Люди – це Українці. В одну мить 24 лютого о четвертій ранку ми всі перестали ділитися на своїх та чужих і відчули себе єдиним організмом. З першого вибуху і до сьогодні ми обʼєднані лише однією ціллю – ніколи, ні в якому разі, не допустити навіть в думках, що ворог пануватиме на нашій землі. Всім болем, що він завдає нам протягом двох років, він лише обʼєднує нас в бажанні захищати нашу відокремленість та свободу. На щоденну нову «рану» кожного міста та селища ми знаходимо відповідь у вигляді єднання для зборів і допомоги. НАЙГІРШЕ ВИЯВИЛО В НАС НАЙКРАЩЕ..
Likes : 71298Mariya Efrosinina - 71.3K Likes - Я не пам’ятаю, як записувала ті відеозвернення в перші дні вторгнення, які ви досі мені згадуєте. Пам’ятаю лише свій стан та думки тоді: «якщо все, що я вмію - це говорити, доторкатися до свідомості, пробивати в суть.. тож коли, як не зараз, застосувати все це - треба докричатися до людей, які в змозі вийти мільйонами на вулиці та зупинити диявола!» Тоді я ще вірила, що вони - люди. Помилилася. Люди - це Українці. В одну мить 24 лютого о четвертій ранку ми всі перестали ділитися на своїх та чужих і відчули себе єдиним організмом. З першого вибуху і до сьогодні ми обʼєднані лише однією ціллю - ніколи, ні в якому разі, не допустити навіть в думках, що ворог пануватиме на нашій землі. Всім болем, що він завдає нам протягом двох років, він лише обʼєднує нас в бажанні захищати нашу відокремленість та свободу. На щоденну нову «рану» кожного міста та селища ми знаходимо відповідь у вигляді єднання для зборів і допомоги. НАЙГІРШЕ ВИЯВИЛО В НАС НАЙКРАЩЕ..

71.3K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Я не пам’ятаю, як записувала ті відеозвернення в перші дні вторгнення, які ви досі мені згадуєте. Пам’ятаю лише свій стан та думки тоді: «якщо все, що я вмію – це говорити, доторкатися до свідомості, пробивати в суть.. тож коли, як не зараз, застосувати все це – треба докричатися до людей, які в змозі вийти мільйонами на вулиці та зупинити диявола!» Тоді я ще вірила, що вони – люди. Помилилася. Люди – це Українці. В одну мить 24 лютого о четвертій ранку ми всі перестали ділитися на своїх та чужих і відчули себе єдиним організмом. З першого вибуху і до сьогодні ми обʼєднані лише однією ціллю – ніколи, ні в якому разі, не допустити навіть в думках, що ворог пануватиме на нашій землі. Всім болем, що він завдає нам протягом двох років, він лише обʼєднує нас в бажанні захищати нашу відокремленість та свободу. На щоденну нову «рану» кожного міста та селища ми знаходимо відповідь у вигляді єднання для зборів і допомоги. НАЙГІРШЕ ВИЯВИЛО В НАС НАЙКРАЩЕ..
Likes : 71298Mariya Efrosinina - 71.2K Likes - Я саме з тих людей, для кого війна почалася у 2014 році.. Тоді я втратила свій Крим. Піддані тоді вже божеволіючого диктатора прийшли, окупували й забрали його. Забрали мій дім та мій фізичний звʼязок з містом Керч, де я народилася та провела дитинство та юність. Через мої дописи, виступи та публічні висловлювання проти анексії Криму ворог одразу вніс мене в списки. Ще тоді вніс в свої довбані списки. Тож я не була на своїй Батьківщини понад десять років. Найболючішим було в тому памʼятному 2014 році не мати змоги поїхати на поховання моїх бабусі та дідуся, яки пішли з життя один за одним через кілька місяців після окупації .. Найнестерпніше -це не мати змоги провідувати могилу мого батька, куди щорічно з 2000 року ми приїздили покласти квіти. Сьогодні, 26 лютого, десята річниця Дня кримського спротиву російській окупації. І все, що всередині мене залишається незмінним - це велика мрія поїхати додому, до мого Українського Криму.

71.2K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Я саме з тих людей, для кого війна почалася у 2014 році.. Тоді я втратила свій Крим. Піддані тоді вже божеволіючого диктатора прийшли, окупували й забрали його. Забрали мій дім та мій фізичний звʼязок з містом Керч, де я народилася та провела дитинство та юність. Через мої дописи, виступи та публічні висловлювання проти анексії Криму ворог одразу вніс мене в списки. Ще тоді вніс в свої довбані списки. Тож я не була на своїй Батьківщини понад десять років. Найболючішим було в тому памʼятному 2014 році не мати змоги поїхати на поховання моїх бабусі та дідуся, яки пішли з життя один за одним через кілька місяців після окупації .. Найнестерпніше -це не мати змоги провідувати могилу мого батька, куди щорічно з 2000 року ми приїздили покласти квіти. Сьогодні, 26 лютого, десята річниця Дня кримського спротиву російській окупації. І все, що всередині мене залишається незмінним – це велика мрія поїхати додому, до мого Українського Криму.
Likes : 71162Mariya Efrosinina - 71.2K Likes - Я саме з тих людей, для кого війна почалася у 2014 році.. Тоді я втратила свій Крим. Піддані тоді вже божеволіючого диктатора прийшли, окупували й забрали його. Забрали мій дім та мій фізичний звʼязок з містом Керч, де я народилася та провела дитинство та юність. Через мої дописи, виступи та публічні висловлювання проти анексії Криму ворог одразу вніс мене в списки. Ще тоді вніс в свої довбані списки. Тож я не була на своїй Батьківщини понад десять років. Найболючішим було в тому памʼятному 2014 році не мати змоги поїхати на поховання моїх бабусі та дідуся, яки пішли з життя один за одним через кілька місяців після окупації .. Найнестерпніше -це не мати змоги провідувати могилу мого батька, куди щорічно з 2000 року ми приїздили покласти квіти. Сьогодні, 26 лютого, десята річниця Дня кримського спротиву російській окупації. І все, що всередині мене залишається незмінним - це велика мрія поїхати додому, до мого Українського Криму.

71.2K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Я саме з тих людей, для кого війна почалася у 2014 році.. Тоді я втратила свій Крим. Піддані тоді вже божеволіючого диктатора прийшли, окупували й забрали його. Забрали мій дім та мій фізичний звʼязок з містом Керч, де я народилася та провела дитинство та юність. Через мої дописи, виступи та публічні висловлювання проти анексії Криму ворог одразу вніс мене в списки. Ще тоді вніс в свої довбані списки. Тож я не була на своїй Батьківщини понад десять років. Найболючішим було в тому памʼятному 2014 році не мати змоги поїхати на поховання моїх бабусі та дідуся, яки пішли з життя один за одним через кілька місяців після окупації .. Найнестерпніше -це не мати змоги провідувати могилу мого батька, куди щорічно з 2000 року ми приїздили покласти квіти. Сьогодні, 26 лютого, десята річниця Дня кримського спротиву російській окупації. І все, що всередині мене залишається незмінним – це велика мрія поїхати додому, до мого Українського Криму.
Likes : 71162Mariya Efrosinina - 67.1K Likes - Душать спогади про вечір 23.02.2022: обіцяна на 16-те лютого війна не почалася, паніка нарешті відступила, ми закінчили знімати новий сезон «Ліги Сміху» десь о 22:00, наржалися, як коні. Пішли після концерту з друзями до нас на келих, розлили вино, нарізали сир.. за столом почалася типова для останніх двох тижнів дискусія в стилі «ну ви шо, головою вдарилися? які танки в Києві, заспокойтесь- це брєд, ну припиніть вже паніку»… І раптом мене чомусь прошибає думка, що завтра, як висплюсь, мабуть все таки зберу всі наші документи до купи…і ліхтарик якійсь пошукаю.. кажуть, має бути..хоча нєнєнє, ну шо за брєд знов лізе в голову… Зараз пишу цей текст за тим самим столом - з тих пір велика кампанія за ним більше не збиралась. І мені дуже погано. До нудоти. До гіркоти. Від усвідомлення того, що від жінки з того вечора в мені сьогодні майже нічого не залишилося… А що зараз відчуваєте ви ?

67.1K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Душать спогади про вечір 23.02.2022: обіцяна на 16-те лютого війна не почалася, паніка нарешті відступила, ми закінчили знімати новий сезон «Ліги Сміху» десь о 22:00, наржалися, як коні. Пішли після концерту з друзями до нас на келих, розлили вино, нарізали сир.. за столом почалася типова для останніх двох тижнів дискусія в стилі «ну ви шо, головою вдарилися? які танки в Києві, заспокойтесь- це брєд, ну припиніть вже паніку»… І раптом мене чомусь прошибає думка, що завтра, як висплюсь, мабуть все таки зберу всі наші документи до купи…і ліхтарик якійсь пошукаю.. кажуть, має бути..хоча нєнєнє, ну шо за брєд знов лізе в голову… Зараз пишу цей текст за тим самим столом – з тих пір велика кампанія за ним більше не збиралась. І мені дуже погано. До нудоти. До гіркоти. Від усвідомлення того, що від жінки з того вечора в мені сьогодні майже нічого не залишилося… А що зараз відчуваєте ви ?
Likes : 67083Mariya Efrosinina - 67.1K Likes - Душать спогади про вечір 23.02.2022: обіцяна на 16-те лютого війна не почалася, паніка нарешті відступила, ми закінчили знімати новий сезон «Ліги Сміху» десь о 22:00, наржалися, як коні. Пішли після концерту з друзями до нас на келих, розлили вино, нарізали сир.. за столом почалася типова для останніх двох тижнів дискусія в стилі «ну ви шо, головою вдарилися? які танки в Києві, заспокойтесь- це брєд, ну припиніть вже паніку»… І раптом мене чомусь прошибає думка, що завтра, як висплюсь, мабуть все таки зберу всі наші документи до купи…і ліхтарик якійсь пошукаю.. кажуть, має бути..хоча нєнєнє, ну шо за брєд знов лізе в голову… Зараз пишу цей текст за тим самим столом - з тих пір велика кампанія за ним більше не збиралась. І мені дуже погано. До нудоти. До гіркоти. Від усвідомлення того, що від жінки з того вечора в мені сьогодні майже нічого не залишилося… А що зараз відчуваєте ви ?

67.1K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Душать спогади про вечір 23.02.2022: обіцяна на 16-те лютого війна не почалася, паніка нарешті відступила, ми закінчили знімати новий сезон «Ліги Сміху» десь о 22:00, наржалися, як коні. Пішли після концерту з друзями до нас на келих, розлили вино, нарізали сир.. за столом почалася типова для останніх двох тижнів дискусія в стилі «ну ви шо, головою вдарилися? які танки в Києві, заспокойтесь- це брєд, ну припиніть вже паніку»… І раптом мене чомусь прошибає думка, що завтра, як висплюсь, мабуть все таки зберу всі наші документи до купи…і ліхтарик якійсь пошукаю.. кажуть, має бути..хоча нєнєнє, ну шо за брєд знов лізе в голову… Зараз пишу цей текст за тим самим столом – з тих пір велика кампанія за ним більше не збиралась. І мені дуже погано. До нудоти. До гіркоти. Від усвідомлення того, що від жінки з того вечора в мені сьогодні майже нічого не залишилося… А що зараз відчуваєте ви ?
Likes : 67083Mariya Efrosinina - 64.2K Likes - Хороша Погана Дівчинка.. Цього року я, нарешті, подружилася, зі своєю темною стороною..Стороною, з якою не можна товаришувати «ідеальній жінці», бо там вчать лише  поганому: обирати свої пріоритети, відмовляти іншим, ставати розкутою, експериментувати та  п о м и л я т и с я. А якщо хороша дівчинка ще й посягає на те, щоб досліджувати себе, свою сексуальність та жіночність та насолоджується цим процесом - її взагалі ніхто не зрозуміє.. Ніхто не зрозуміє! Ніхто не оцінить!! Всі засудять! Питання лише одне- хто створив цю шкалу правильності для вимірювання того, чи правильно я чи ти живемо? Де знаходиться ця шкала? Хто очолює той суд?  Моя відповідь сьогодні: Я і є мій суд! Мій адвокат та мій прокурор! Гірше ніж я себе, ніхто не здатний мене засудити! Але тепер я дозволяю привласнювати собі свої перемоги. І винагороджувати себе за них! Як от такими особливими подарунками до свят, як ця зйомка.. Щоб сказати собі, що я молодець: не запустила себе, пройшовши крізь розчарування, розпач та образи  тих, кого любила, вистоявши в кризу середнього віку та страшенну втому від особистої туги.. Тож, коли ваша хороша дівчинка тримає за руку погану - то робоча формула сильної жінки, дівчата! Користуємось! 📷 @dmytrokomissarenko

64.2K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Хороша Погана Дівчинка.. Цього року я, нарешті, подружилася, зі своєю темною стороною..Стороною, з якою не можна товаришувати «ідеальній жінці», бо там вчать лише  поганому: обирати свої пріоритети, відмовляти іншим, ставати розкутою, експериментувати та  п о м и л я т и с я. А якщо хороша дівчинка ще й посягає на те, щоб досліджувати себе, свою сексуальність та жіночність та насолоджується цим процесом – її взагалі ніхто не зрозуміє.. Ніхто не зрозуміє! Ніхто не оцінить!! Всі засудять! Питання лише одне- хто створив цю шкалу правильності для вимірювання того, чи правильно я чи ти живемо? Де знаходиться ця шкала? Хто очолює той суд?  Моя відповідь сьогодні: Я і є мій суд! Мій адвокат та мій прокурор! Гірше ніж я себе, ніхто не здатний мене засудити! Але тепер я дозволяю привласнювати собі свої перемоги. І винагороджувати себе за них! Як от такими особливими подарунками до свят, як ця зйомка.. Щоб сказати собі, що я молодець: не запустила себе, пройшовши крізь розчарування, розпач та образи  тих, кого любила, вистоявши в кризу середнього віку та страшенну втому від особистої туги.. Тож, коли ваша хороша дівчинка тримає за руку погану – то робоча формула сильної жінки, дівчата! Користуємось! 📷 @dmytrokomissarenko
Likes : 64223Mariya Efrosinina - 64.2K Likes - Хороша Погана Дівчинка.. Цього року я, нарешті, подружилася, зі своєю темною стороною..Стороною, з якою не можна товаришувати «ідеальній жінці», бо там вчать лише  поганому: обирати свої пріоритети, відмовляти іншим, ставати розкутою, експериментувати та  п о м и л я т и с я. А якщо хороша дівчинка ще й посягає на те, щоб досліджувати себе, свою сексуальність та жіночність та насолоджується цим процесом - її взагалі ніхто не зрозуміє.. Ніхто не зрозуміє! Ніхто не оцінить!! Всі засудять! Питання лише одне- хто створив цю шкалу правильності для вимірювання того, чи правильно я чи ти живемо? Де знаходиться ця шкала? Хто очолює той суд?  Моя відповідь сьогодні: Я і є мій суд! Мій адвокат та мій прокурор! Гірше ніж я себе, ніхто не здатний мене засудити! Але тепер я дозволяю привласнювати собі свої перемоги. І винагороджувати себе за них! Як от такими особливими подарунками до свят, як ця зйомка.. Щоб сказати собі, що я молодець: не запустила себе, пройшовши крізь розчарування, розпач та образи  тих, кого любила, вистоявши в кризу середнього віку та страшенну втому від особистої туги.. Тож, коли ваша хороша дівчинка тримає за руку погану - то робоча формула сильної жінки, дівчата! Користуємось! 📷 @dmytrokomissarenko

64.2K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Хороша Погана Дівчинка.. Цього року я, нарешті, подружилася, зі своєю темною стороною..Стороною, з якою не можна товаришувати «ідеальній жінці», бо там вчать лише  поганому: обирати свої пріоритети, відмовляти іншим, ставати розкутою, експериментувати та  п о м и л я т и с я. А якщо хороша дівчинка ще й посягає на те, щоб досліджувати себе, свою сексуальність та жіночність та насолоджується цим процесом – її взагалі ніхто не зрозуміє.. Ніхто не зрозуміє! Ніхто не оцінить!! Всі засудять! Питання лише одне- хто створив цю шкалу правильності для вимірювання того, чи правильно я чи ти живемо? Де знаходиться ця шкала? Хто очолює той суд?  Моя відповідь сьогодні: Я і є мій суд! Мій адвокат та мій прокурор! Гірше ніж я себе, ніхто не здатний мене засудити! Але тепер я дозволяю привласнювати собі свої перемоги. І винагороджувати себе за них! Як от такими особливими подарунками до свят, як ця зйомка.. Щоб сказати собі, що я молодець: не запустила себе, пройшовши крізь розчарування, розпач та образи  тих, кого любила, вистоявши в кризу середнього віку та страшенну втому від особистої туги.. Тож, коли ваша хороша дівчинка тримає за руку погану – то робоча формула сильної жінки, дівчата! Користуємось! 📷 @dmytrokomissarenko
Likes : 64223Mariya Efrosinina - 64.2K Likes - Хороша Погана Дівчинка.. Цього року я, нарешті, подружилася, зі своєю темною стороною..Стороною, з якою не можна товаришувати «ідеальній жінці», бо там вчать лише  поганому: обирати свої пріоритети, відмовляти іншим, ставати розкутою, експериментувати та  п о м и л я т и с я. А якщо хороша дівчинка ще й посягає на те, щоб досліджувати себе, свою сексуальність та жіночність та насолоджується цим процесом - її взагалі ніхто не зрозуміє.. Ніхто не зрозуміє! Ніхто не оцінить!! Всі засудять! Питання лише одне- хто створив цю шкалу правильності для вимірювання того, чи правильно я чи ти живемо? Де знаходиться ця шкала? Хто очолює той суд?  Моя відповідь сьогодні: Я і є мій суд! Мій адвокат та мій прокурор! Гірше ніж я себе, ніхто не здатний мене засудити! Але тепер я дозволяю привласнювати собі свої перемоги. І винагороджувати себе за них! Як от такими особливими подарунками до свят, як ця зйомка.. Щоб сказати собі, що я молодець: не запустила себе, пройшовши крізь розчарування, розпач та образи  тих, кого любила, вистоявши в кризу середнього віку та страшенну втому від особистої туги.. Тож, коли ваша хороша дівчинка тримає за руку погану - то робоча формула сильної жінки, дівчата! Користуємось! 📷 @dmytrokomissarenko

64.2K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Хороша Погана Дівчинка.. Цього року я, нарешті, подружилася, зі своєю темною стороною..Стороною, з якою не можна товаришувати «ідеальній жінці», бо там вчать лише  поганому: обирати свої пріоритети, відмовляти іншим, ставати розкутою, експериментувати та  п о м и л я т и с я. А якщо хороша дівчинка ще й посягає на те, щоб досліджувати себе, свою сексуальність та жіночність та насолоджується цим процесом – її взагалі ніхто не зрозуміє.. Ніхто не зрозуміє! Ніхто не оцінить!! Всі засудять! Питання лише одне- хто створив цю шкалу правильності для вимірювання того, чи правильно я чи ти живемо? Де знаходиться ця шкала? Хто очолює той суд?  Моя відповідь сьогодні: Я і є мій суд! Мій адвокат та мій прокурор! Гірше ніж я себе, ніхто не здатний мене засудити! Але тепер я дозволяю привласнювати собі свої перемоги. І винагороджувати себе за них! Як от такими особливими подарунками до свят, як ця зйомка.. Щоб сказати собі, що я молодець: не запустила себе, пройшовши крізь розчарування, розпач та образи  тих, кого любила, вистоявши в кризу середнього віку та страшенну втому від особистої туги.. Тож, коли ваша хороша дівчинка тримає за руку погану – то робоча формула сильної жінки, дівчата! Користуємось! 📷 @dmytrokomissarenko
Likes : 64223Mariya Efrosinina - 64.2K Likes - Хороша Погана Дівчинка.. Цього року я, нарешті, подружилася, зі своєю темною стороною..Стороною, з якою не можна товаришувати «ідеальній жінці», бо там вчать лише  поганому: обирати свої пріоритети, відмовляти іншим, ставати розкутою, експериментувати та  п о м и л я т и с я. А якщо хороша дівчинка ще й посягає на те, щоб досліджувати себе, свою сексуальність та жіночність та насолоджується цим процесом - її взагалі ніхто не зрозуміє.. Ніхто не зрозуміє! Ніхто не оцінить!! Всі засудять! Питання лише одне- хто створив цю шкалу правильності для вимірювання того, чи правильно я чи ти живемо? Де знаходиться ця шкала? Хто очолює той суд?  Моя відповідь сьогодні: Я і є мій суд! Мій адвокат та мій прокурор! Гірше ніж я себе, ніхто не здатний мене засудити! Але тепер я дозволяю привласнювати собі свої перемоги. І винагороджувати себе за них! Як от такими особливими подарунками до свят, як ця зйомка.. Щоб сказати собі, що я молодець: не запустила себе, пройшовши крізь розчарування, розпач та образи  тих, кого любила, вистоявши в кризу середнього віку та страшенну втому від особистої туги.. Тож, коли ваша хороша дівчинка тримає за руку погану - то робоча формула сильної жінки, дівчата! Користуємось! 📷 @dmytrokomissarenko

64.2K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Хороша Погана Дівчинка.. Цього року я, нарешті, подружилася, зі своєю темною стороною..Стороною, з якою не можна товаришувати «ідеальній жінці», бо там вчать лише  поганому: обирати свої пріоритети, відмовляти іншим, ставати розкутою, експериментувати та  п о м и л я т и с я. А якщо хороша дівчинка ще й посягає на те, щоб досліджувати себе, свою сексуальність та жіночність та насолоджується цим процесом – її взагалі ніхто не зрозуміє.. Ніхто не зрозуміє! Ніхто не оцінить!! Всі засудять! Питання лише одне- хто створив цю шкалу правильності для вимірювання того, чи правильно я чи ти живемо? Де знаходиться ця шкала? Хто очолює той суд?  Моя відповідь сьогодні: Я і є мій суд! Мій адвокат та мій прокурор! Гірше ніж я себе, ніхто не здатний мене засудити! Але тепер я дозволяю привласнювати собі свої перемоги. І винагороджувати себе за них! Як от такими особливими подарунками до свят, як ця зйомка.. Щоб сказати собі, що я молодець: не запустила себе, пройшовши крізь розчарування, розпач та образи  тих, кого любила, вистоявши в кризу середнього віку та страшенну втому від особистої туги.. Тож, коли ваша хороша дівчинка тримає за руку погану – то робоча формула сильної жінки, дівчата! Користуємось! 📷 @dmytrokomissarenko
Likes : 64223Mariya Efrosinina - 64.2K Likes - Хороша Погана Дівчинка.. Цього року я, нарешті, подружилася, зі своєю темною стороною..Стороною, з якою не можна товаришувати «ідеальній жінці», бо там вчать лише  поганому: обирати свої пріоритети, відмовляти іншим, ставати розкутою, експериментувати та  п о м и л я т и с я. А якщо хороша дівчинка ще й посягає на те, щоб досліджувати себе, свою сексуальність та жіночність та насолоджується цим процесом - її взагалі ніхто не зрозуміє.. Ніхто не зрозуміє! Ніхто не оцінить!! Всі засудять! Питання лише одне- хто створив цю шкалу правильності для вимірювання того, чи правильно я чи ти живемо? Де знаходиться ця шкала? Хто очолює той суд?  Моя відповідь сьогодні: Я і є мій суд! Мій адвокат та мій прокурор! Гірше ніж я себе, ніхто не здатний мене засудити! Але тепер я дозволяю привласнювати собі свої перемоги. І винагороджувати себе за них! Як от такими особливими подарунками до свят, як ця зйомка.. Щоб сказати собі, що я молодець: не запустила себе, пройшовши крізь розчарування, розпач та образи  тих, кого любила, вистоявши в кризу середнього віку та страшенну втому від особистої туги.. Тож, коли ваша хороша дівчинка тримає за руку погану - то робоча формула сильної жінки, дівчата! Користуємось! 📷 @dmytrokomissarenko

64.2K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Хороша Погана Дівчинка.. Цього року я, нарешті, подружилася, зі своєю темною стороною..Стороною, з якою не можна товаришувати «ідеальній жінці», бо там вчать лише  поганому: обирати свої пріоритети, відмовляти іншим, ставати розкутою, експериментувати та  п о м и л я т и с я. А якщо хороша дівчинка ще й посягає на те, щоб досліджувати себе, свою сексуальність та жіночність та насолоджується цим процесом – її взагалі ніхто не зрозуміє.. Ніхто не зрозуміє! Ніхто не оцінить!! Всі засудять! Питання лише одне- хто створив цю шкалу правильності для вимірювання того, чи правильно я чи ти живемо? Де знаходиться ця шкала? Хто очолює той суд?  Моя відповідь сьогодні: Я і є мій суд! Мій адвокат та мій прокурор! Гірше ніж я себе, ніхто не здатний мене засудити! Але тепер я дозволяю привласнювати собі свої перемоги. І винагороджувати себе за них! Як от такими особливими подарунками до свят, як ця зйомка.. Щоб сказати собі, що я молодець: не запустила себе, пройшовши крізь розчарування, розпач та образи  тих, кого любила, вистоявши в кризу середнього віку та страшенну втому від особистої туги.. Тож, коли ваша хороша дівчинка тримає за руку погану – то робоча формула сильної жінки, дівчата! Користуємось! 📷 @dmytrokomissarenko
Likes : 64223Mariya Efrosinina - 64.2K Likes - Хороша Погана Дівчинка.. Цього року я, нарешті, подружилася, зі своєю темною стороною..Стороною, з якою не можна товаришувати «ідеальній жінці», бо там вчать лише  поганому: обирати свої пріоритети, відмовляти іншим, ставати розкутою, експериментувати та  п о м и л я т и с я. А якщо хороша дівчинка ще й посягає на те, щоб досліджувати себе, свою сексуальність та жіночність та насолоджується цим процесом - її взагалі ніхто не зрозуміє.. Ніхто не зрозуміє! Ніхто не оцінить!! Всі засудять! Питання лише одне- хто створив цю шкалу правильності для вимірювання того, чи правильно я чи ти живемо? Де знаходиться ця шкала? Хто очолює той суд?  Моя відповідь сьогодні: Я і є мій суд! Мій адвокат та мій прокурор! Гірше ніж я себе, ніхто не здатний мене засудити! Але тепер я дозволяю привласнювати собі свої перемоги. І винагороджувати себе за них! Як от такими особливими подарунками до свят, як ця зйомка.. Щоб сказати собі, що я молодець: не запустила себе, пройшовши крізь розчарування, розпач та образи  тих, кого любила, вистоявши в кризу середнього віку та страшенну втому від особистої туги.. Тож, коли ваша хороша дівчинка тримає за руку погану - то робоча формула сильної жінки, дівчата! Користуємось! 📷 @dmytrokomissarenko

64.2K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Хороша Погана Дівчинка.. Цього року я, нарешті, подружилася, зі своєю темною стороною..Стороною, з якою не можна товаришувати «ідеальній жінці», бо там вчать лише  поганому: обирати свої пріоритети, відмовляти іншим, ставати розкутою, експериментувати та  п о м и л я т и с я. А якщо хороша дівчинка ще й посягає на те, щоб досліджувати себе, свою сексуальність та жіночність та насолоджується цим процесом – її взагалі ніхто не зрозуміє.. Ніхто не зрозуміє! Ніхто не оцінить!! Всі засудять! Питання лише одне- хто створив цю шкалу правильності для вимірювання того, чи правильно я чи ти живемо? Де знаходиться ця шкала? Хто очолює той суд?  Моя відповідь сьогодні: Я і є мій суд! Мій адвокат та мій прокурор! Гірше ніж я себе, ніхто не здатний мене засудити! Але тепер я дозволяю привласнювати собі свої перемоги. І винагороджувати себе за них! Як от такими особливими подарунками до свят, як ця зйомка.. Щоб сказати собі, що я молодець: не запустила себе, пройшовши крізь розчарування, розпач та образи  тих, кого любила, вистоявши в кризу середнього віку та страшенну втому від особистої туги.. Тож, коли ваша хороша дівчинка тримає за руку погану – то робоча формула сильної жінки, дівчата! Користуємось! 📷 @dmytrokomissarenko
Likes : 64223Mariya Efrosinina - 64.2K Likes - Хороша Погана Дівчинка.. Цього року я, нарешті, подружилася, зі своєю темною стороною..Стороною, з якою не можна товаришувати «ідеальній жінці», бо там вчать лише  поганому: обирати свої пріоритети, відмовляти іншим, ставати розкутою, експериментувати та  п о м и л я т и с я. А якщо хороша дівчинка ще й посягає на те, щоб досліджувати себе, свою сексуальність та жіночність та насолоджується цим процесом - її взагалі ніхто не зрозуміє.. Ніхто не зрозуміє! Ніхто не оцінить!! Всі засудять! Питання лише одне- хто створив цю шкалу правильності для вимірювання того, чи правильно я чи ти живемо? Де знаходиться ця шкала? Хто очолює той суд?  Моя відповідь сьогодні: Я і є мій суд! Мій адвокат та мій прокурор! Гірше ніж я себе, ніхто не здатний мене засудити! Але тепер я дозволяю привласнювати собі свої перемоги. І винагороджувати себе за них! Як от такими особливими подарунками до свят, як ця зйомка.. Щоб сказати собі, що я молодець: не запустила себе, пройшовши крізь розчарування, розпач та образи  тих, кого любила, вистоявши в кризу середнього віку та страшенну втому від особистої туги.. Тож, коли ваша хороша дівчинка тримає за руку погану - то робоча формула сильної жінки, дівчата! Користуємось! 📷 @dmytrokomissarenko

64.2K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Хороша Погана Дівчинка.. Цього року я, нарешті, подружилася, зі своєю темною стороною..Стороною, з якою не можна товаришувати «ідеальній жінці», бо там вчать лише  поганому: обирати свої пріоритети, відмовляти іншим, ставати розкутою, експериментувати та  п о м и л я т и с я. А якщо хороша дівчинка ще й посягає на те, щоб досліджувати себе, свою сексуальність та жіночність та насолоджується цим процесом – її взагалі ніхто не зрозуміє.. Ніхто не зрозуміє! Ніхто не оцінить!! Всі засудять! Питання лише одне- хто створив цю шкалу правильності для вимірювання того, чи правильно я чи ти живемо? Де знаходиться ця шкала? Хто очолює той суд?  Моя відповідь сьогодні: Я і є мій суд! Мій адвокат та мій прокурор! Гірше ніж я себе, ніхто не здатний мене засудити! Але тепер я дозволяю привласнювати собі свої перемоги. І винагороджувати себе за них! Як от такими особливими подарунками до свят, як ця зйомка.. Щоб сказати собі, що я молодець: не запустила себе, пройшовши крізь розчарування, розпач та образи  тих, кого любила, вистоявши в кризу середнього віку та страшенну втому від особистої туги.. Тож, коли ваша хороша дівчинка тримає за руку погану – то робоча формула сильної жінки, дівчата! Користуємось! 📷 @dmytrokomissarenko
Likes : 64223Mariya Efrosinina - 60.1K Likes - Знов отримую привітання від друзів.. І знов рефлекторно хочеться пожартувати над абсолютною дикістю цих заочних вироків. Хрін би з нею, з колонією, але ж масковськай суд заборонив мені мої сторінки вести. Шта дєлать, люди? Але все ж таки і задумалась я ось про що: чи знайдуться ще люди, в яких язик ворухнеться назвати нас «братськими народами»? Бо це ж вже не просто різні країни - це паралельні реальності! Адже саме, боючись таких шизофренічно брєдових вироків, жодна медійна та звичайна людина в росіі не дістає з дупи свого язика вже півтора роки! Страх та віра у всесильність пануючого режиму тотально хворої залупи засадила по домівках більш ніж сто мільйонів людей, яки бояться лайк поставити під чесним дописом..Залякування ( чи я вже почала вірити в чіпування) змушує артистів, які були раніше при глузді, давати концерти на просочених українською кровʼю Маріупольских руїнах. росія - це задзеркалля, це темрява, а не країна. Це вигнанець, який підтримує кисень під ковпаком режиму, клєпаючи такі вироки всім, хто каже правду!! ❗️Мы не просто не братские народы! Мы вам - враги на поколения!! И вы все, мои российские коллеги, которые точно будете это читать, хотя бы даже из любопытства - посмотреть, как человек реагирует на осуществление самого большого страха ваших никчемных жизней - читайте дальше внимательно! Мне начхать на все эти приговоры! Знаете, почему? Потому что этот цирк для вас, чтоб даже не пытались высунуть свои языки что-то высказать. Потому что я свободна: в своих действиях, в обозначении своей позиции, в своих решениях! Я свободна в своей стране! А вы нет! Я не зарабатываю ни копейки ни за один свой пост с высказыванием гражданской позиции (прикиньте, так бывает!) Я не могу вылететь из Киева на самолете уже полтора года, а вы свободно передвигаетесь по миру ( пока еще). Я живу в стране, которую террор вашего диктатора ведет в экономическую и ментальную пропасть !! Но я свободнее вас, рабов! И вашей всей плешивой власти! Она уйдет рано или поздно! Она оставит вас в руинах собственного позора перед всем миром. Мы нашу страну восстановим, потому что люди, которые имеют смысл-имеют силу! А вот как будете жить вы? Да и живете ли вы уже?…

60.1K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Знов отримую привітання від друзів.. І знов рефлекторно хочеться пожартувати над абсолютною дикістю цих заочних вироків. Хрін би з нею, з колонією, але ж масковськай суд заборонив мені мої сторінки вести. Шта дєлать, люди? Але все ж таки і задумалась я ось про що: чи знайдуться ще люди, в яких язик ворухнеться назвати нас «братськими народами»? Бо це ж вже не просто різні країни – це паралельні реальності! Адже саме, боючись таких шизофренічно брєдових вироків, жодна медійна та звичайна людина в росіі не дістає з дупи свого язика вже півтора роки! Страх та віра у всесильність пануючого режиму тотально хворої залупи засадила по домівках більш ніж сто мільйонів людей, яки бояться лайк поставити під чесним дописом..Залякування ( чи я вже почала вірити в чіпування) змушує артистів, які були раніше при глузді, давати концерти на просочених українською кровʼю Маріупольских руїнах. росія – це задзеркалля, це темрява, а не країна. Це вигнанець, який підтримує кисень під ковпаком режиму, клєпаючи такі вироки всім, хто каже правду!! ❗️Мы не просто не братские народы! Мы вам – враги на поколения!! И вы все, мои российские коллеги, которые точно будете это читать, хотя бы даже из любопытства – посмотреть, как человек реагирует на осуществление самого большого страха ваших никчемных жизней – читайте дальше внимательно! Мне начхать на все эти приговоры! Знаете, почему? Потому что этот цирк для вас, чтоб даже не пытались высунуть свои языки что-то высказать. Потому что я свободна: в своих действиях, в обозначении своей позиции, в своих решениях! Я свободна в своей стране! А вы нет! Я не зарабатываю ни копейки ни за один свой пост с высказыванием гражданской позиции (прикиньте, так бывает!) Я не могу вылететь из Киева на самолете уже полтора года, а вы свободно передвигаетесь по миру ( пока еще). Я живу в стране, которую террор вашего диктатора ведет в экономическую и ментальную пропасть !! Но я свободнее вас, рабов! И вашей всей плешивой власти! Она уйдет рано или поздно! Она оставит вас в руинах собственного позора перед всем миром. Мы нашу страну восстановим, потому что люди, которые имеют смысл-имеют силу! А вот как будете жить вы? Да и живете ли вы уже?…
Likes : 60143Mariya Efrosinina - 55.3K Likes - Дива у Закарпатській справі не сталося. Але й не сталося стовідсоткової зради. Закарпатський апеляційний суд, якщо зовсім просто..умив руки. Судді скасували несправедливий вирок Воловецького районного суду, який фактично випускав на волю трьох неповнолітніх ґвалтівників. Натомість апеляційний суд ухвалив направити цю справу на новий розгляд. Тобто знову у Воловецький районний суд, аби розглянути її спочатку. З НУЛЯ!!! Чи міг Закарпатський апеляційний суд поставити крапку в цій історії і винести винним справедливий вирок з реальним покаранням? Так, міг. Мав усі повноваження і докази. Чи вистачило суду сміливості це зробити? На жаль, не вистачило. Мені дуже прикро, що через свою малодушність судді фактично прирекли потерпілу дівчинку, у житті якої уже два роки триває це пекло, пройти його спочатку. З усіма допитами, а отже постійною психологічною ретравматизацією. Адвокати дівчинки уже заявили, що зроблять усе можливе, аби новий судовий розгляд пройшов з мінімальною участю потерпілої, а ухвалене рішення відповідало її інтересам. І найважливіше: ні я, ні громадськість, ні медіа не припиняємо слідкувати за цією справою. Прокурори і команда захисників потерпілої уже починають підготовку до нового розгляду. Дівчинка за кілька днів почне навчання в новому місті, і ми з нею постійно на зв’язку. Вона гідно прийняла таке рішення суду і налаштована боротися далі, бо значно сміливіша ніж троє суддів Закарпатського апеляційного суду. Боротьба триває. Воловецький районний суд, спиш?

55.3K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Дива у Закарпатській справі не сталося. Але й не сталося стовідсоткової зради. Закарпатський апеляційний суд, якщо зовсім просто..умив руки. Судді скасували несправедливий вирок Воловецького районного суду, який фактично випускав на волю трьох неповнолітніх ґвалтівників. Натомість апеляційний суд ухвалив направити цю справу на новий розгляд. Тобто знову у Воловецький районний суд, аби розглянути її спочатку. З НУЛЯ!!! Чи міг Закарпатський апеляційний суд поставити крапку в цій історії і винести винним справедливий вирок з реальним покаранням? Так, міг. Мав усі повноваження і докази. Чи вистачило суду сміливості це зробити? На жаль, не вистачило. Мені дуже прикро, що через свою малодушність судді фактично прирекли потерпілу дівчинку, у житті якої уже два роки триває це пекло, пройти його спочатку. З усіма допитами, а отже постійною психологічною ретравматизацією. Адвокати дівчинки уже заявили, що зроблять усе можливе, аби новий судовий розгляд пройшов з мінімальною участю потерпілої, а ухвалене рішення відповідало її інтересам. І найважливіше: ні я, ні громадськість, ні медіа не припиняємо слідкувати за цією справою. Прокурори і команда захисників потерпілої уже починають підготовку до нового розгляду. Дівчинка за кілька днів почне навчання в новому місті, і ми з нею постійно на зв’язку. Вона гідно прийняла таке рішення суду і налаштована боротися далі, бо значно сміливіша ніж троє суддів Закарпатського апеляційного суду. Боротьба триває. Воловецький районний суд, спиш?
Likes : 55271Mariya Efrosinina - 55.1K Likes - Цілющий вихідний з моїми рідними.. @polyakovamusic люблю!

55.1K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Цілющий вихідний з моїми рідними.. @polyakovamusic люблю!
Likes : 55094Mariya Efrosinina - 55.1K Likes - Цілющий вихідний з моїми рідними.. @polyakovamusic люблю!

55.1K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Цілющий вихідний з моїми рідними.. @polyakovamusic люблю!
Likes : 55094Mariya Efrosinina - 55.1K Likes - Цілющий вихідний з моїми рідними.. @polyakovamusic люблю!

55.1K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Цілющий вихідний з моїми рідними.. @polyakovamusic люблю!
Likes : 55094Mariya Efrosinina - 55.1K Likes - Цілющий вихідний з моїми рідними.. @polyakovamusic люблю!

55.1K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Цілющий вихідний з моїми рідними.. @polyakovamusic люблю!
Likes : 55094Mariya Efrosinina - 55.1K Likes - Цілющий вихідний з моїми рідними.. @polyakovamusic люблю!

55.1K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Цілющий вихідний з моїми рідними.. @polyakovamusic люблю!
Likes : 55094Mariya Efrosinina - 55.1K Likes - Цілющий вихідний з моїми рідними.. @polyakovamusic люблю!

55.1K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Цілющий вихідний з моїми рідними.. @polyakovamusic люблю!
Likes : 55094Mariya Efrosinina - 55.1K Likes - Цілющий вихідний з моїми рідними.. @polyakovamusic люблю!

55.1K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Цілющий вихідний з моїми рідними.. @polyakovamusic люблю!
Likes : 55094Mariya Efrosinina - 55.1K Likes - Цілющий вихідний з моїми рідними.. @polyakovamusic люблю!

55.1K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Цілющий вихідний з моїми рідними.. @polyakovamusic люблю!
Likes : 55094Mariya Efrosinina - 55.1K Likes - Цілющий вихідний з моїми рідними.. @polyakovamusic люблю!

55.1K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Цілющий вихідний з моїми рідними.. @polyakovamusic люблю!
Likes : 55094Mariya Efrosinina - 55.1K Likes - Цілющий вихідний з моїми рідними.. @polyakovamusic люблю!

55.1K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Цілющий вихідний з моїми рідними.. @polyakovamusic люблю!
Likes : 55094Mariya Efrosinina - 55K Likes - Моя supergirl! Наша дружба зародилася раніше, ніж ми зустріли своїх чоловіків та народили своїх дітей! Наші стосунки вже за межами всіх випробувань та доведень .. Ти- великий дар долі мені. Я дякую їй за це всі ці страшносказатискільки років! З днем народження моя Льолєчка @olbalaban

55K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Моя supergirl! Наша дружба зародилася раніше, ніж ми зустріли своїх чоловіків та народили своїх дітей! Наші стосунки вже за межами всіх випробувань та доведень .. Ти- великий дар долі мені. Я дякую їй за це всі ці страшносказатискільки років! З днем народження моя Льолєчка @olbalaban
Likes : 55039Mariya Efrosinina - 55K Likes - Моя supergirl! Наша дружба зародилася раніше, ніж ми зустріли своїх чоловіків та народили своїх дітей! Наші стосунки вже за межами всіх випробувань та доведень .. Ти- великий дар долі мені. Я дякую їй за це всі ці страшносказатискільки років! З днем народження моя Льолєчка @olbalaban

55K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Моя supergirl! Наша дружба зародилася раніше, ніж ми зустріли своїх чоловіків та народили своїх дітей! Наші стосунки вже за межами всіх випробувань та доведень .. Ти- великий дар долі мені. Я дякую їй за це всі ці страшносказатискільки років! З днем народження моя Льолєчка @olbalaban
Likes : 55039Mariya Efrosinina - 55K Likes - Моя supergirl! Наша дружба зародилася раніше, ніж ми зустріли своїх чоловіків та народили своїх дітей! Наші стосунки вже за межами всіх випробувань та доведень .. Ти- великий дар долі мені. Я дякую їй за це всі ці страшносказатискільки років! З днем народження моя Льолєчка @olbalaban

55K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Моя supergirl! Наша дружба зародилася раніше, ніж ми зустріли своїх чоловіків та народили своїх дітей! Наші стосунки вже за межами всіх випробувань та доведень .. Ти- великий дар долі мені. Я дякую їй за це всі ці страшносказатискільки років! З днем народження моя Льолєчка @olbalaban
Likes : 55039Mariya Efrosinina - 55K Likes - Моя supergirl! Наша дружба зародилася раніше, ніж ми зустріли своїх чоловіків та народили своїх дітей! Наші стосунки вже за межами всіх випробувань та доведень .. Ти- великий дар долі мені. Я дякую їй за це всі ці страшносказатискільки років! З днем народження моя Льолєчка @olbalaban

55K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Моя supergirl! Наша дружба зародилася раніше, ніж ми зустріли своїх чоловіків та народили своїх дітей! Наші стосунки вже за межами всіх випробувань та доведень .. Ти- великий дар долі мені. Я дякую їй за це всі ці страшносказатискільки років! З днем народження моя Льолєчка @olbalaban
Likes : 55039Mariya Efrosinina - 55K Likes - Моя supergirl! Наша дружба зародилася раніше, ніж ми зустріли своїх чоловіків та народили своїх дітей! Наші стосунки вже за межами всіх випробувань та доведень .. Ти- великий дар долі мені. Я дякую їй за це всі ці страшносказатискільки років! З днем народження моя Льолєчка @olbalaban

55K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Моя supergirl! Наша дружба зародилася раніше, ніж ми зустріли своїх чоловіків та народили своїх дітей! Наші стосунки вже за межами всіх випробувань та доведень .. Ти- великий дар долі мені. Я дякую їй за це всі ці страшносказатискільки років! З днем народження моя Льолєчка @olbalaban
Likes : 55039Mariya Efrosinina - 55K Likes - Моя supergirl! Наша дружба зародилася раніше, ніж ми зустріли своїх чоловіків та народили своїх дітей! Наші стосунки вже за межами всіх випробувань та доведень .. Ти- великий дар долі мені. Я дякую їй за це всі ці страшносказатискільки років! З днем народження моя Льолєчка @olbalaban

55K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Моя supergirl! Наша дружба зародилася раніше, ніж ми зустріли своїх чоловіків та народили своїх дітей! Наші стосунки вже за межами всіх випробувань та доведень .. Ти- великий дар долі мені. Я дякую їй за це всі ці страшносказатискільки років! З днем народження моя Льолєчка @olbalaban
Likes : 55039Mariya Efrosinina - 55K Likes - Моя supergirl! Наша дружба зародилася раніше, ніж ми зустріли своїх чоловіків та народили своїх дітей! Наші стосунки вже за межами всіх випробувань та доведень .. Ти- великий дар долі мені. Я дякую їй за це всі ці страшносказатискільки років! З днем народження моя Льолєчка @olbalaban

55K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Моя supergirl! Наша дружба зародилася раніше, ніж ми зустріли своїх чоловіків та народили своїх дітей! Наші стосунки вже за межами всіх випробувань та доведень .. Ти- великий дар долі мені. Я дякую їй за це всі ці страшносказатискільки років! З днем народження моя Льолєчка @olbalaban
Likes : 55039Mariya Efrosinina - 55K Likes - Моя supergirl! Наша дружба зародилася раніше, ніж ми зустріли своїх чоловіків та народили своїх дітей! Наші стосунки вже за межами всіх випробувань та доведень .. Ти- великий дар долі мені. Я дякую їй за це всі ці страшносказатискільки років! З днем народження моя Льолєчка @olbalaban

55K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Моя supergirl! Наша дружба зародилася раніше, ніж ми зустріли своїх чоловіків та народили своїх дітей! Наші стосунки вже за межами всіх випробувань та доведень .. Ти- великий дар долі мені. Я дякую їй за це всі ці страшносказатискільки років! З днем народження моя Льолєчка @olbalaban
Likes : 55039Mariya Efrosinina - 55K Likes - Моя supergirl! Наша дружба зародилася раніше, ніж ми зустріли своїх чоловіків та народили своїх дітей! Наші стосунки вже за межами всіх випробувань та доведень .. Ти- великий дар долі мені. Я дякую їй за це всі ці страшносказатискільки років! З днем народження моя Льолєчка @olbalaban

55K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Моя supergirl! Наша дружба зародилася раніше, ніж ми зустріли своїх чоловіків та народили своїх дітей! Наші стосунки вже за межами всіх випробувань та доведень .. Ти- великий дар долі мені. Я дякую їй за це всі ці страшносказатискільки років! З днем народження моя Льолєчка @olbalaban
Likes : 55039Mariya Efrosinina - 55K Likes - Моя supergirl! Наша дружба зародилася раніше, ніж ми зустріли своїх чоловіків та народили своїх дітей! Наші стосунки вже за межами всіх випробувань та доведень .. Ти- великий дар долі мені. Я дякую їй за це всі ці страшносказатискільки років! З днем народження моя Льолєчка @olbalaban

55K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Моя supergirl! Наша дружба зародилася раніше, ніж ми зустріли своїх чоловіків та народили своїх дітей! Наші стосунки вже за межами всіх випробувань та доведень .. Ти- великий дар долі мені. Я дякую їй за це всі ці страшносказатискільки років! З днем народження моя Льолєчка @olbalaban
Likes : 55039Mariya Efrosinina - 53.1K Likes - Два кольори, які сьогодні красномовніші за будь-які слова у всьому світи! З днем Державного Прапору, Українці! Слава Україні! Героям Слава!

53.1K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Два кольори, які сьогодні красномовніші за будь-які слова у всьому світи! З днем Державного Прапору, Українці! Слава Україні! Героям Слава!
Likes : 53110Mariya Efrosinina - 53K Likes - Особисто я сьогодні не чекаю на малюнок від сина чи на букет від чоловіка. Для мене цей день вже багато років не про святкування взагалі. Це привід в котре згадати, який складний і тернистий шлях подолали жінки світу, щоб ми мали доступ до базових прав людини. Могли навчатися, голосувати, працювати на колись “виключно чоловічих” посадах, претендувати на гідну оплату праці… Рівність і повага - це не про неголені пахви, а про можливості вибирати, якою ти хочеш бути. Обирати і бути нею. Вибираєш ходити на підборах - ходи, вибираєш керувати заводом - керуй, вибираєш бути матір’ю - будь, вибираєш не народжувати - не народжуй, вибираєш захищати свою країну на війні - захищай. Ключ до всього - ТИ. Сьогодні я не тільки розмірковую, а ще й багато чого планую. Мені одного дня замало, щоб це все здійснити. Тому оголошую цей березень - Березнем Жінок! І присвячую його вам. Протягом всього місяця ми будемо обговорювати з вами важливе. Збиратимемо на допомогу жінкам, які нас захищають. І навіть зустрінемося з вами …Скоро про все розкажу. А поки, Дівчата, дорослі й ні.. кожна з вас, підійдіть до дзеркала подивіться на себе, побачте там себе- красиву, нестримну, вільну… і усміхніться. Я захоплююся вами!

53K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Особисто я сьогодні не чекаю на малюнок від сина чи на букет від чоловіка. Для мене цей день вже багато років не про святкування взагалі. Це привід в котре згадати, який складний і тернистий шлях подолали жінки світу, щоб ми мали доступ до базових прав людини. Могли навчатися, голосувати, працювати на колись “виключно чоловічих” посадах, претендувати на гідну оплату праці… Рівність і повага – це не про неголені пахви, а про можливості вибирати, якою ти хочеш бути. Обирати і бути нею. Вибираєш ходити на підборах – ходи, вибираєш керувати заводом – керуй, вибираєш бути матір’ю – будь, вибираєш не народжувати – не народжуй, вибираєш захищати свою країну на війні – захищай. Ключ до всього – ТИ. Сьогодні я не тільки розмірковую, а ще й багато чого планую. Мені одного дня замало, щоб це все здійснити. Тому оголошую цей березень – Березнем Жінок! І присвячую його вам. Протягом всього місяця ми будемо обговорювати з вами важливе. Збиратимемо на допомогу жінкам, які нас захищають. І навіть зустрінемося з вами …Скоро про все розкажу. А поки, Дівчата, дорослі й ні.. кожна з вас, підійдіть до дзеркала подивіться на себе, побачте там себе- красиву, нестримну, вільну… і усміхніться. Я захоплююся вами!
Likes : 53029Mariya Efrosinina - 52.2K Likes - кількість загиблих і поранених... загиблих, постраждалих, поранених...під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини... Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку - ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така - пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів - в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася - ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя - крапка - скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою... і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних

52.2K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : кількість загиблих і поранених… загиблих, постраждалих, поранених…під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини… Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку – ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така – пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів – в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася – ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя – крапка – скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою… і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних
Likes : 52229Mariya Efrosinina - 52.2K Likes - кількість загиблих і поранених... загиблих, постраждалих, поранених...під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини... Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку - ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така - пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів - в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася - ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя - крапка - скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою... і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних

52.2K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : кількість загиблих і поранених… загиблих, постраждалих, поранених…під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини… Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку – ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така – пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів – в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася – ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя – крапка – скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою… і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних
Likes : 52229Mariya Efrosinina - 52.2K Likes - кількість загиблих і поранених... загиблих, постраждалих, поранених...під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини... Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку - ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така - пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів - в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася - ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя - крапка - скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою... і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних

52.2K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : кількість загиблих і поранених… загиблих, постраждалих, поранених…під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини… Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку – ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така – пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів – в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася – ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя – крапка – скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою… і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних
Likes : 52229Mariya Efrosinina - 52.2K Likes - кількість загиблих і поранених... загиблих, постраждалих, поранених...під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини... Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку - ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така - пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів - в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася - ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя - крапка - скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою... і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних

52.2K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : кількість загиблих і поранених… загиблих, постраждалих, поранених…під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини… Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку – ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така – пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів – в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася – ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя – крапка – скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою… і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних
Likes : 52229Mariya Efrosinina - 52.2K Likes - кількість загиблих і поранених... загиблих, постраждалих, поранених...під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини... Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку - ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така - пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів - в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася - ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя - крапка - скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою... і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних

52.2K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : кількість загиблих і поранених… загиблих, постраждалих, поранених…під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини… Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку – ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така – пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів – в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася – ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя – крапка – скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою… і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних
Likes : 52229Mariya Efrosinina - 52.2K Likes - кількість загиблих і поранених... загиблих, постраждалих, поранених...під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини... Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку - ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така - пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів - в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася - ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя - крапка - скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою... і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних

52.2K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : кількість загиблих і поранених… загиблих, постраждалих, поранених…під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини… Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку – ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така – пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів – в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася – ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя – крапка – скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою… і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних
Likes : 52229Mariya Efrosinina - 52.2K Likes - кількість загиблих і поранених... загиблих, постраждалих, поранених...під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини... Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку - ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така - пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів - в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася - ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя - крапка - скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою... і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних

52.2K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : кількість загиблих і поранених… загиблих, постраждалих, поранених…під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини… Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку – ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така – пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів – в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася – ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя – крапка – скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою… і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних
Likes : 52229Mariya Efrosinina - 52.2K Likes - кількість загиблих і поранених... загиблих, постраждалих, поранених...під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини... Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку - ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така - пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів - в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася - ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя - крапка - скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою... і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних

52.2K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : кількість загиблих і поранених… загиблих, постраждалих, поранених…під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини… Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку – ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така – пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів – в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася – ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя – крапка – скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою… і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних
Likes : 52229Mariya Efrosinina - 52.2K Likes - кількість загиблих і поранених... загиблих, постраждалих, поранених...під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини... Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку - ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така - пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів - в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася - ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя - крапка - скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою... і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних

52.2K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : кількість загиблих і поранених… загиблих, постраждалих, поранених…під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини… Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку – ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така – пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів – в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася – ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя – крапка – скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою… і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних
Likes : 52229Mariya Efrosinina - 52.2K Likes - кількість загиблих і поранених... загиблих, постраждалих, поранених...під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини... Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку - ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така - пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів - в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася - ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя - крапка - скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою... і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних

52.2K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : кількість загиблих і поранених… загиблих, постраждалих, поранених…під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини… Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку – ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така – пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів – в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася – ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя – крапка – скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою… і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних
Likes : 52229Mariya Efrosinina - 52.2K Likes - кількість загиблих і поранених... загиблих, постраждалих, поранених...під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини... Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку - ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така - пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів - в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася - ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя - крапка - скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою... і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних

52.2K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : кількість загиблих і поранених… загиблих, постраждалих, поранених…під завалами перебувають … Змінюються лише назви міст, де щодня відбуваються ракетні атаки.. Здається, саме так виглядає пекло на землі. Мої руки вже почали тремтіти, коли відкриваю новини… Скільки постраждалих? Скільки людей загинуло? Читаю. Сльози душать, всі можливі техніки опанування себе не працюють. Скільки ж людей ми втратили, а скільки ще втратимо. Скільки має загинути дітей, щоб світ та всі правові інституції припинили дозволяти путіну плювати їм в обличчя? Я не можу зупинити ці думки в голові, вони мене переслідують. Вчора я спитала подругу, чого вона зараз боїться найбільше. «Що ми завтра не прокинемося. Що ми помремо.»- відповіла вона. Відганяю цю думку – ну це вона перебільшує. Ну це її особливість така – пояснюю собі. Ми ж в захищеному місці, і в тривоги ховаємося «між двох стін». Вчора Полтава: і навчальний заклад, і житлові будинки. Сьогодні Львів – в тому числі житлові будинки, центр. Розумію, що подруга не перебільшує. Розумію, що це і мій страх теж. Фізично боляче уявляти, як вчора хлопчина збирав рюкзак до школи, але вже ніколи до неї не піде. Як одна маленька квіточка послухала на ніч казочку, і не прокинулася – ми всі бачили цей страшний кадр. Чергове людське українське життя – крапка – скінчилося… Нас відрізняє від їб*ної країни абсолютне все, що стосується людяності. ми розуміємо ціну життя, ми не вважаємо вбивства способом досягнення будь-яких цілей. Я дуже хочу, щоб в цій жалобі та горі ми не втратили своє людське обличчя. Щоб загиблі не ставали для нас цифрами, не перетворювалися на повідомлення в новинному пабліку, які ми відмічаємо сумним смайликом з однією сльозою… і прогортуємо далі. Не ставали лиш рядками мертвого тексту на сайті. Давайте пообіцяємо це одне одному! Я вас дуже прошу! Давайте пообіцяємо! Мої щирі співчуття всім, хто оплакує своїх рідних
Likes : 52229Mariya Efrosinina - 48.7K Likes - Make up / No make up

48.7K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Make up / No make up
Likes : 48748Mariya Efrosinina - 48.5K Likes - В українському соціумі завжди має бути місце діалогу. Ми по-різному проживали і проживаємо це життя, маємо різний досвід та погляди. Але ворог у нас — спільний — рос/я. Тому вперше в історії українські срачі будуть працювати на нашу спільну перемогу 😁 Якщо зберемо 1 мільйон гривень на реабілітацію поранених бійців 3 штурмової бригади в Авдіївці, покажемо вам, чим закінчилась наша дискусія. Так що донатьте, і у всіх своїх суперечках та коментарях в інтернеті не забувайте, хто наш справжній ворог. Картка для донатів: 5375411216561279 Активне посилання на банку — в сториз та в шапці профілю. @azovsangels ❤️‍🩹

48.5K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : В українському соціумі завжди має бути місце діалогу. Ми по-різному проживали і проживаємо це життя, маємо різний досвід та погляди. Але ворог у нас — спільний — рос/я. Тому вперше в історії українські срачі будуть працювати на нашу спільну перемогу 😁 Якщо зберемо 1 мільйон гривень на реабілітацію поранених бійців 3 штурмової бригади в Авдіївці, покажемо вам, чим закінчилась наша дискусія. Так що донатьте, і у всіх своїх суперечках та коментарях в інтернеті не забувайте, хто наш справжній ворог. Картка для донатів: 5375411216561279 Активне посилання на банку — в сториз та в шапці профілю. @azovsangels ❤️‍🩹
Likes : 48537Mariya Efrosinina - 46.6K Likes - Найсмачніші на планеті сирники «три молока» живуть в Мілк Барах @milkbarkyiv та @milkbarwarsaw

46.6K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Найсмачніші на планеті сирники «три молока» живуть в Мілк Барах @milkbarkyiv та @milkbarwarsaw
Likes : 46561Mariya Efrosinina - 46.6K Likes - Найсмачніші на планеті сирники «три молока» живуть в Мілк Барах @milkbarkyiv та @milkbarwarsaw

46.6K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Найсмачніші на планеті сирники «три молока» живуть в Мілк Барах @milkbarkyiv та @milkbarwarsaw
Likes : 46561Mariya Efrosinina - 46.6K Likes - Найсмачніші на планеті сирники «три молока» живуть в Мілк Барах @milkbarkyiv та @milkbarwarsaw

46.6K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Найсмачніші на планеті сирники «три молока» живуть в Мілк Барах @milkbarkyiv та @milkbarwarsaw
Likes : 46561Mariya Efrosinina - 46K Likes - Давно мріяла стати блондинкою… Мій улюблений фільм з Монікою Белуччі, роль у якому так сильно мене вражала в різні роки мого життя -«Малена». Хто бачив, той розуміє, про що я. Неймовірно сексуальна, красива, глибока Моніка грає жінку, яка під тиском страшних реалій військової доби проходить трагічну особисту трансформацію. Режисер Джозеппе Торнаторе вирішив підсилити передачу трансформації і зовнішнім виглядом героїні - вона стає білявкою. Кожній з нас, дівчата, вистачає приводів для трансформацій в ці роки, і вони набагато глибші, ніж просто змінити колір волосся.. Для цього є перуки)) Хоча експеримент мені сподобався! Це вартувало того, щоб зрозуміти, що всередині я брюнетка♠️ Photo @kvitka.photo

46K Likes – Mariya Efrosinina Instagram

Caption : Давно мріяла стати блондинкою… Мій улюблений фільм з Монікою Белуччі, роль у якому так сильно мене вражала в різні роки мого життя -«Малена». Хто бачив, той розуміє, про що я. Неймовірно сексуальна, красива, глибока Моніка грає жінку, яка під тиском страшних реалій військової доби проходить трагічну особисту трансформацію. Режисер Джозеппе Торнаторе вирішив підсилити передачу трансформації і зовнішнім виглядом героїні – вона стає білявкою. Кожній з нас, дівчата, вистачає приводів для трансформацій в ці роки, і вони набагато глибші, ніж просто змінити колір волосся.. Для цього є перуки)) Хоча експеримент мені сподобався! Це вартувало того, щоб зрозуміти, що всередині я брюнетка♠️ Photo @kvitka.photo
Likes : 46016
Previous article
Anna Pepe Most Liked Photos and Posts
Next article
Anna Menenakou Most Liked Photos and Posts

Categories

Company

Follow on

© Gethu Cinema. All Rights Reserved